Українська література — шкільні твори - Рильський Максим, Сосюра Володимир 2020

Рідна мова в поезіях Максима Рильського та Володимира Сосюри

О мово рідна! Їй гаряче

Віддав я серце недарма

Без мови рідної, юначе,

Й народу нашого нема.

Володимир Сосюра.

Рідна мова як море — безмежне, безкрає. В ній мудрість віків і пам’ять тисячоліть, в ній неосяжна душа народу: його доброта і щедрість, радощі і печаль, його труд і його безсмертя. Немає мови — нема і народу, нації. Тому кожен народ оберігає її як святиню, бо знає: гине мова — гине і народ.

Наша рідна українська мова — це основа нашої культури, наш дух, наша пісня.

Материнська мова, батьківська хата, колискова пісня, рідна земля — тісно пов’язані між собою словосполучення, що стали символами Батьківщини. Не знати своєї мови — це значить забути матір, зрадити Батьківщину. Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова.

Велика любов до рідної мови звучала у творах видатних майстрів пера XIX — початку XX століття Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Івана Нечуя-Левицького, Олександра Олеся та інших. Вони творчо розвивали українську мову, вірили в її велике майбутнє.

Традиції видатних митців минулого продовжували письменники XX століття.

Визначний поет, перекладач, вчений, громадський діяч Максим Рильський присвятив рідній мові кілька поетичних творів.

Справжнім заповітом нащадкам став його вірш «Рідна мова», проголошений на IV з’їзді письменників України. Поет уславлює рідну мову, в якій відображається вся історія народу, все його життя.

Для автора рідна мова — це і шум віків, і боротьба за волю, це основа духовного життя народу.

У поезії тавруються «цареві блазні і кати», «раби на розум і на вдачу» — всі ті, хто намагався знищити українську мову. Однак в тяжкі часи національного гноблення український народ не зрікся своєї мови, зберіг її:

Але свій дух велично-гідний,

Як житнє зерно, берегла.

Жито в народній уяві — символ життя. Це зерно дало чудові плоди на дереві народного життя: прекрасні пісні і думи, дало безсмертну «Енеїду», дало великого Шевченка.

Завершується вірш натхненним звертанням поета до рідної мови:

Мужай, прекрасна наша мово,

Серед прекрасних братніх мов.

Живи, народу віще слово,

Над прахом царських корогов,

Цвіти над нами веселково,

Як мир, як щастя, як любов!

Порівняння живого слова народу з яскравою багатобарвною і мінливою веселкою не випадкове, бо у мові знаходить свій вияв весь різноманітний і мінливий навколишній світ.

У метафоричних висловах М. Рильського «життя духовного основа», «язик вогненний», «народу віще слово» розкривається величезна роль української мови в житті українського народу.

Високопатріотичний вірш «Рідна мова» прозвучав понад тридцять років тому, але слова його актуальні і сьогодні, бо поняття «народ», «культура», «рідна мова» вічні.

В іншому своєму вірші «Мова» поет звертається до кожного українця чи українки:

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову...

Автор закликає своїх сучасників і нащадків не засмічувати рідну мову, дбати про її чистоту, прислухатися до мови народу, бо немає

.. мудріших, ніж народ, учителів;

У нього кожне слово — це перлина...

Рильський рекомендує частіше заглядати у словник, вживати слова і вирази правильно, щоб мова була виразною, барвистою, багатою.

Так само піклувався про рідне слово один з найтонших українських ліриків Володимир Сосюра. Найкоштовнішою перлиною громадянської поезії автора є вірш «Любіть Україну». Поет палко любив свою вишневу Україну, її солов’їну мову і закликав любити своїх сучасників і нащадків. Сосюра не випадково вживає епітет «солов’їна», бо в ньому розкривається вся мелодійність, співучість українського слова, синівська любов автора до рідної мови.

Поезія «Як не любити рідну мову» наголошує на величезному значенні рідної мови для народу. «Народ без мови не народ», — каже поет.

Сосюра добирає найтепліші слова, порівнюючи мову з відблиском сонця, з чарівним розквітом весняного саду. Закінчується вірш закликом берегти рідну мову:

І в мирні дні й години бою

Її нам треба берегти.

Де б ти не був, вона з тобою

Іде звитяжно у світи.

Та ж думка втілена у вірші «Учись»:

Учися, мій хлоню, відмінником будь,

Люби і поля, і діброви!

Іде б ти не жив, не забудь

Своєї вкраїнської мови.

В образі «хлоні», тобто хлопчика, поет вбачає всю нашу шкільну молодь. До неї звертається він лагідними дохідливими словами, бажає здобувати висоти наук, завжди і всюди пам’ятати рідне слово, не соромитись материнської мови, цікавитись питаннями мовної культури.

Рядки поезій Максима Рильського і Володимира Сосюри особливо актуально звучать сьогодні, коли українська мова нарешті стала державною. Українська молодь, всі патріотично настроєні громадяни України повинні впроваджувати рідну мову у всі сфери суспільного життя, працювати так, щоб вона стала справді державною на всій території України.

Я вірю, що наше молоде покоління не зречеться своєї рідної мови, буде любити і берегти її, виконувати заповіти наших великих поетів.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.