Українська література - шкільні твори - 2024

Композиція п’єси Котляревського «Наталка Полтавка»

Композиція «Наталки Полтавки» І. Котляревського вражає простотою, що відмічають і пересічні читачі, і дослідники творчості батька нової української літератури. П’єса була написана від впливом інтермедій, вертепних дійств, тому не дивно, що побудова її нескладна. Особливості композиції продиктовані тим, що твір призначений для гри на сцені, причому написаний він для широких кіл.

Драма «Наталка Полтавка» поділяється на дві дії, які складаються з картин. Картини ж поділяються на яви. В першій дії сім яв, у другій — одинадцять. В кожній яві розповідається про яку-небудь важливу подію. Події відображені в тій послідовності, у якій вони відбувалися. Лише інколи у спогадах Наталки автор повертається на мить до минулого.

Особливість аналізованої п’єси — пісні. Їх у «Наталці Полтавці» двадцять дві. Очевидно, ця особливість — одна з причин т того, що І. Котляревський визначив жанр твору як оперу. Пісні не уповільнюють дію, не відволікають від сюжету. За допомогою музичних композицій автор показує почуття героїв, відображає їх світогляд, наприклад, у пісні «Всякому городу нрав і права» відображено переконання возного. Деякі пісні створюють комічний ефект, як-от, «Дід рудий, баба руда», інші ж допомагають рухати сюжет. Драма починається і завершується піснями. Вони є своєрідним обрамленням твору.

В «Наталці Полтавці» переважають діалоги, тому сюжет розгортається динамічно, автор постійно тримає читача в напрузі. Є в творі і монологи, які допомагають читачеві чи глядачеві краще зрозуміти почуття дійових осіб. Одна з найпомітніших ознак творів драматичного роду літератури — ремарки. У них автор подає додаткову інформацію про місце, де відбуваються події, зовнішність героїв, особливості їх поведінки на сцені. Драма «Наталка Полтавка» не переобтяжена великими за обсягом ремарками. І. Котляревський вказує лише важливі, на його думку, деталі подій. Репліки дійових осіб супроводжуються короткими ремарками, які вказують на поведінку дійових осіб під час діалогів та монологів.

Події в творі розвиваються швидко, проте динамічність не видається штучною. І. Котляревський просто не вводить до твору зайвих сцен, які б гальмували сюжет. Сцени драми тісно взаємопов’язані, жодну з них не можна вилучити, бо втратиться яка-небудь важлива деталь для розуміння ідейно-художнього навантаження твору.

Проста композиція допомагає автору зробити глибокий з психологічної точки зору сюжет легким для сприйняття. Сюжет розвивається послідовно: від експозиції до розв’язки. На початку драми читач знайомиться з Наталкою та її матір’ю, а також з возним та з виборним. Саме за цими дійовими особами він спостерігатиме упродовж першої яви. Зав’язка — зізнання возного в тому, що він хоче одружитися з Наталкою. Розвиток дії: розмова Терпелихи з дочкою, сватання возного, згода Наталки вийти заміж за возного, поява на сцені Миколи та Петра, їх розмова про Наталку. Кульмінацією є епізод, в якому збираються разом усі герої п’єси і вирішується доля Петра та Наталки. Розв’язка — возний відмовляється від Наталки, Терпелиха благословляє дочку на шлюб з Петром.