Українська література - шкільні твори - 2024

Мова п’єси Котляревського «Наталка Полтавка»

Драма І. Котляревського «Наталка Полтавка» цікава з погляду мовного оформлення. Це одна з перших п’єс, написаних живою народною українською мовою, або, як казали за часів І. Котляревського, — малоросійською. Ця особливість дозволила автору повно передати побут українського селянства першої половини XIX століття.

Також мова в «Наталці Полтавці» є засобом характеристики дійових осіб. Неважко помітити, що, наприклад, возний говорить зовсім не так, як інші дійові особи. Тетерваковський вживає багато церковнослов’янізмів та канцеляризмів. Так чоловік намагається показати, що він вищий, ніж селяни, освіченіший. Насправді ж його мова видається нам кумедною, показує, що возний обмежений, примітивний. Канцеляризми та церковнослов’янізми також підкреслюють рід занять Тетерваковського. Чоловік був дрібним чиновником, розвозив документи у судові установи. З них він і взяв дивакуваті мовні кліше, які ріжуть слух.

Тетерваковський грубуватий, тому і лексику використовує відповідну. Навіть його солодкі слова звучать неприємно: «желаю із медових уст твоїх слишати умилительноє названіє, сообразноє моєму чувствію». Іноді чоловік вживає фразеологізми, які пішли з народної мови: «піднесла печеного кабака», «кирпу гне», «говорив надогад буряків», «чорт приніс», «кругова порука».

Зовсім інша мова Наталки Полтавки. Дівчина розмовляє просто, без навмисного прикрашання. Але її слова особливі, бо наповнені добротою та ніжністю. Наталка вживає багато фразеологізмів, прислів’я, приказки: «Бог з вами», «серце не лежить до їх», «знайся кінь з конем, а віл з волом», «спихнути із мосту та в воду». Дівчина ввічливо звертається до Тетераковського, називаючи його добродієм, паном возним.

Не менш багата на перлини усної народної творчості і мова Терпелихи. Наприклад, жінка вживає фразеологізми: «нав’яз в зуби», «ні слуху, ні послушанія», «Бога бійтесь». Такою ж чистою та простою, насиченою фразеологізмами є також мова Петра та Миколи. Вражає поетичністю мова Миколи, коли він розповідає про себе: «Один …собі живу на світі, як билинка на полі; сирота — без роду, без племені, без талану і без приюту».

Виборний, на відміну від возного, не зловживає книжною лексикою, але його мова така ж примітивна, як і його внутрішній світ. Щоб переконатися у бідності його мови, досить порівняти її з мовою Наталки. Хоча виборний частенько вживає етикетні формули вибачення, прохання. Зокрема, так він намагається прислужитися возному, вдає повагу до нього: «вибачайте, будьте ласкаві, я не добачив вас». Іноді Макогоненко використовує у розмовах прислів’я та приказки, наприклад, «лучче живий хорунжий, як мертвий сотник».

Не лише лексичні засоби допомагають І. Котляревському досягти комічного ефекту, а й певні синтаксичні конструкції. Наприклад, коли возний розповідає виборному про свою розмову з Наталкою, Макогоненко, в якийсь момент бесіди починає повторювати питання: «А ви ж їй що?», «А вона ж вам що?».

Отже, мова драми І. Котляревського «Наталка Полтавка» вражає багатством. Автор використав різні пласти лексики — церковнослов’янізми, канцеляризми, фразеологізми, аби підкреслити певні риси характеру дійових осіб, досягнути комічного ефекту та, зрештою, відтворити колорит українського села.