ГРАЙ ЩОБ ЗАРОБЛЯТИ

Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

bithub_77-bit

humanity
Підпишись на соціальні мережі та отримай крипту

Українська література - шкільні твори - 2025

Національний колорит поеми Котляревського «Енеїда»

Всі публікації щодо:
Котляревський Іван

Варіант 1

«Енеїда» Котляревського написана простою розмовною мовою. Поема була створена понад 25 років тому і по праву вважається фольклорним та етнографічним джерелом життя українського народу 18-початку 19 століття. Автор майстерно зобразив основні риси побуту, звичаї народу. Завдяки цьому творові всі дізналися про те, що українці — самобутній народ з власною культурою та традиціями.

Поема має сюжет, запозичений з античної літератури. Котляревський ніби переодягнув українців в античних героїв в український одяг. Розповідь ведеться в жартівливо-бурлескному тоні, герої твору — звичайні люди, які мають свої слабкості, вони позбавлені величності та святості. Автор бере сюжет з давньої античної традиції, але наповнює його оригінальним змістом.

Усі персонажі твору умовно можна розділити на дві основні групи: першу становлять земні герої, другу — боги. Еней та троянці належать до звичайних людей, автор зображує водночас у зниженому бурлескному та високому піднесеному плані.

Спочатку троянці зображені в зниженому плані, тобто як розбишаки, як тільки те й роблять, що гуляють, розважаються, випивають. Ватажок Еней вдається до різних витівок. Проте важливою рисою троянців є здатність до вияву патріотичних почуттів, в умовах війни вони поводять себе як доблесні воїни. Котляревський при змалюванні героїв відходить від бурлескних традицій. У образах Енея та троянців проявляються риси українського козацтва, така паралель не є випадковою, автор намагається активно залучати елементи фольклору та народних традицій в описах портретів, дій та укладу життя троянців.

Важливими образами є образи Низа та Евріала, це юнаки, які приєднуються до троянського війська, щоб допомогти їм воювати проти ворога. Цей епізод викликає високі патріотичні почуття та гордість за те, що українці такі сміливі та віддані суспільній справі, готові навіть ризикнути власним життям заради добробуту та свободи своєї країни.

Небожителі, жителі Олімпу зображено в сатиричному плані, автор прагне до змалювання образів як звичайних людей. Таким чином, Котляревський наділяє їх не найкращими рисами панів 18 століття. Вони нудьгують від того, що мають багато вільного часу, постійно проводять час у пиятиці та сварках. Юнону зображено пліткаркою та інтриганкою, Нептуна та Еола — хабарниками. Цар Латин та князь Турн також належать до цієї групи.

Важливими є картини пекла та раю, описується все в дусі фольклорних традицій, письменник висловлює народні погляди, говорить про негативні прояви суспільного життя, зокрема акцентує увагу на хабарництві, несправедливому суді, пліткарстві.

У поемі відтворено побут та культуру українців 18 століття, їхні вірування, показано, який одяг тоді носили, які були розваги, подано особливості національної кухні, танці та пісні. Отже, Енеїда є етнографією українського народу, однією зі сторінок його історії, це дуже важливо для розуміння концепції твору. Котляревський з великою любов’ю зображує кожного персонажа.

Варіант 2

«Енеїда» Івана Котляревського — оригінальний твір нової української літератури, написаний народною розмовною мовою. Створювалась поема тривалий час, понад двадцять п’ять років. Її ще називають «енциклопедією українського життя кінця XVIII — початку XIX століття», бо в творі змальовані різноманітні явища суспільного життя в Україні того часу, відтворені характерні риси побуту, звичаїв нашого народу. Своєю «Енеїдою» Котляревський розповів усьому світові, що є такий народ — українці — із самобутньою культурою, традиціями.

Написана «Енеїда» Котляревським на запозичений сюжет. Письменник «перелицював» на український лад відомий твір античності — «Енеїду» Вергілія. Котляревський ніби одягнув античних героїв в українське вбрання, наділив їх рисами вдачі свого народу. Розповідь про подорож Енея і троянців ведеться в жартівливому тоні. Герої Котляревського позбавлені величності, святості, вони змальовані звичайними людьми з притаманними їм слабкостями.

«Енеїда» Котляревського була найбільш талановитою переробкою Вергілієвого твору. Письменник використав античний сюжет лише як зовнішню оболонку, наповнивши її цілком оригінальним змістом.

Героїв «Енеїди» можна поділити на дві групи: земні герої та небожителі, що мешкають на Олімпі. Серед земних героїв виділяються

Еней і троянці. Вони змальовані в поемі неоднозначно: і в бурлескному, і в героїчному планах.

У перших розділах поеми троянці змальовані у знижувальному плані — це ватага розбишак, які люблять порозважатися, зазирнути в чарчину, їхня поведінка чимось нагадує розваги запорожців. Ватажок троянців — Еней — «парубок моторний» і «хлопець — хоч куди козак», вдатний до всяких витівок. Він теж любить погуляти. Але водночас це люди обов’язку. Коли виникає потреба боронити рідний край, то Еней і троянці виявляють мужність, патріотизм, поводяться як доблесні воїни. В останніх розділах поеми, змальовуючи цих героїв, Котляревський відходить від бурлескних традицій. В образах Енея й троянців виразно простежуються риси доблесного українського козацтва.

В останніх розділах поеми серед троянців Котляревський виділяє два образи — Низа й Евріала. Ці юнаки приєдналися до троянського війська, щоб допомогти йому воювати проти ворога, і поплатилися життям. Котляревський захоплюється мужністю воїнів і через їхні образи висловлює свої погляди на те, як потрібно любити й обороняти Вітчизну: «Любов к отчизні де героїть, / Там сила вража не устоїть, / Там грудь сильніша од гармат».

Що стосується образів богів, то вони зображені в сатиричному, знижувальному плані. Котляревський опустив богів з Олімпу на землю, він позбавив їх святості, показав звичайними людьми. Боги в поемі наділені рисами української панівної верхівки кінця XVIII століття. Вони хабарники, нероби, інтригани, нудьгують від бездіяльності, проводять час у сварках і пиятиці. Цар богів Зевс змальований як п’яниця і самодур. Нептун і Еол — хабарники, Юнона — пліткарка, інтриганка. Суттєві риси життя панівної верхівки України відображені й в образах деяких земних героїв: царя Латина, його дочки Лависі, князя Турна та інших. Нищівної критики Іван Котляревський досягає в картинах «пекла» та «раю». Вони описані в дусі фольклорних традицій, письменник висловив у цих епізодах народні погляди. У пеклі знаходяться пани, що знущалися з простого люду, несправедливі судді, хабарники, пліткарі — всі, хто не дотримувався в житті правди. У раю ж, навпаки, знаходяться люди, які жили по совісті.

У поемі добре відтворена побутова культура українців: звичаї, обряди, народні вірування, одяг, житло, розваги, танці, національна кухня, народна медицина та інше. У цьому творі відображені особливості тогочасного життя нашого народу. Він утверджує давність родоводу й національного коріння українців, має важливе історико-культурне значення.



ГРАЙ ЩОБ ЗАРОБЛЯТИ

Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

Gold eagle bithub_77-bit bithub_77-bit bithub_77-bit