Українська література - шкільні твори - 2025

Новаторство у п’єсі Котляревського «Наталка Полтавка»

«Наталку Полтавку» І. Котляревського вважають «праматір’ю українського театру», а ще її справедливо називають новаторським твором. Дійсно, деякі особливості драми нові, оригінальні для драматургії часів Івана Петровича.

У першому періоді нової української літератури, окрім інших напрямів, панував класицизм. Він мав вплив і на творчість І. Котляревського. Представники вказаного напряму наслідували зразки античного мистецтва. Відомо, що за античних часів драматичні твори ділилися на «низькі» та «високі». «Наталка Полтавка» належить до «низьких», адже є комедією, до того ж відображає життя простих людей. З античних зразків драматург також запозичив закон єдності місця і часу дії, а також поділ дійових осіб на позитивних та негативних. Хоча поділ умовний, адже виборного і возного не можна назвати однозначно поганими.

Це всі традиційні ознаки. Що ж нового у драмі? По-перше — жива народна мова. До Котляревського ніхто не наважувався писати п’єси малоросійською мовою. І це не дивно: вона була не такою популярною, як російська. Іван Петрович використав народні лексичні засоби, щоб прикрасити репліки дійових осіб: прислів’я, приказки, фразеологізми.

І. Котляревський звернув увагу не тільки на соціальні характеристики дійових осіб, а й на їх особисті якості, емоції, переживання. Уперше в драматургії так виразно зобразили душу українського народу. У драмі дуже багато пісень, але вони просто прикрашають твір, пожвавлюють дію на сцені, а й є важливим засобом образотворення.

У класицистичних драмах конфлікт зав’язувався між людиною та суспільством. У драмі І. Котляревського він має виразне моральне забарвлення, хоч основа його соціальна. Наталка змушена протистояти матері, бо кохає Петра. Спостерігаємо також за внутрішнім протистоянням дівчини. Вона хоче, щоб стара Терпелиха була спокійною за неї, але втрачати Петра не хоче. Переживання дівчини поглиблюють психологізм драми. Розв’язка драми видається штучною, але, насправді, вчинок возного Тетерваковського психологічно вмотивований.

Уперше в українській літературі в п’єсі «Наталка Полтавка» з’являється такий виразний, яскравий образ жінки-страдниці. До цього він був схематичним, ескізним, згадаймо Ярославну зі «Слова о полку Ігоревім». У п’єсі І. Котляревського цей образ втілено у Наталціка і її матеріи Терпелисіха. До речі, навіть прізвище «Терпелиха» красномовне, адже утворене від дієслова «терпіти». Жінка терпіла багато: пияцтво чоловіка, життя у злиднях, страждання доньки, яку намагалася видати заміж за нелюба. Образ жінки-страдниці все частіше з’являтиметься у творах, написаних після І. Котляревського, зокрема, у Шевченкових.

У драмі майстерно поєднано гострий соціально-моральний конфлікт з народним щирим гумором. Вражає також і художнє оформлення, в якому важливу роль відіграють засоби уснопоетичної образності.

Отже, новаторськими рисами п’єси «Наталка Полтавка» є жива народна мова, правдиве відображення життя простих людей, моральний конфлікт на соціальній основі, образ жінки-страдниці, виразний психологізм.