Українська література - шкільні твори - 2025

Пісенність п’єси Котляревського «Наталка Полтавка»

Варіант 1

Драма І. Котляревського «Наталка Полтавка» написана на народному ґрунті, тому в ній відтворені звичаї, обряди українців і, звичайно ж, їх пісні. Пісенність — одна з найпомітніших особливостей твору. І. Котляревський використав в ньому 22 музичні твори. Пісні виконують різні функції: є композиційним обрамленням п’єси, допомагають розкрити характери дійових осіб, їх світогляд, пожвавлюють сюжет. Не дарма, «Наталку Полтавку» називають народною оперою.

У драмі Іван Петрович використав не лише народні музичні твори, а й переробки відомих творів, наприклад Г. Сковороди, а також свої авторські пісні. Переродив драматург деякі твори для того, щоб вони відповідали ідейному звучанню «Наталки Полтавки». Свої пісні І. Котляревський майстерно стилізував під фольклорні, а скоро, вони, дійсно, стали перлинами усної народної творчості.

Драма починається і завершується піснями Наталки. З пісні «Віють вітри, віють буйні» дізнаємося, що дівчина сумує за коханим:

Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!

Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися.

Початкова пісня відказує нам, яка ж обставина передувала діям, які відбуватимуться далі. Окрім того, вона допомагає створити відповідну атмосферу.

До речі, Петро, коханий Наталки, також виражає свої почуття піснею. Він співає про те, як спішить, «летить» до своєї милої.

Після розмови з Тетерваковським Наталка заводить пісню «Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву», в якій розповідає про своє життя, дає собі лаконічну, але влучну характеристику: «проста, но чесного роду» і «небагата».

В пісні «Ой я дівчина Полтавка» Наталка дає характеризує себе, тобто твір є автобіографічним. Вона зізнається, що не вважає себе красунею, але є не спесивою, з добрим серцем.

Возний, співаючи, зізнається Наталці у коханні. Його пісня, як і мова загалом, — суміш церковнослов’янізмів, канцеляризмів та питомо українських слів, через що не відчувається у рядках щирого кохання, ніжності:

Утробу всю потряс;

Кров взволновалась.

Душа смішалась;

Настал мой час!

Виборний співає про своїх рудих родичів та про себе рудоволосого. Жартівлива пісня пожвавлює розповідь, після невеселої пісні Наталки. Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву». Макогоненко також співає «Ой під вишнею, під черешнею», висміюючи старого чоловіка, який вирішив побратися з молодою дівчиною.

Для возного І. Котляревський переписав пісню Г. Сковороди «Всякому городу нрав і права». В переробленому творі викладені життєві принципи Тетерваковського. Чоловік намагається виправдати хабарництво, адже й сам нечистий на руку.

Піснею виражається навіть бажання Терпелихи видати доньку за «люб’язного зятя». Співаючи, жінка намагається довести, що бажає Наталці тільки добра, коли «кого зятем» собі вибирає.

По кілька пісень виконують Петро та Микола. В них розповідається про долю парубків, їхній емоційний стан. За допомогою пісні Микола підбадьорює нового товариша.

Отже, головна функція пісень в драмі І. Котляревського «Наталці Полтавці» — характеристика героїв, показ їх внутрішнього стану. Окрім того, пісні забезпечують плавний перехід між явами, картинами, пожвавлюють виклад подій.

Варіант 2

П’єса І. Котляревського «Наталка Полтавка», безумовно, має народний характер, адже головні герої цього твору є представниками українського народу. Автору вдалося дуже яскраво передати характери усіх персонажів п’єси і глибоко розкрити їхні внутрішні переживання. Головними рисами Наталки, Петра і Миколи є високі моральні якості, чистота почуттів, наполегливість у досягненні мети, почуття власної гідності, оптимізм, працьовитість і розум. Такі герої були новими для тогочасної української літератури, тому п’єса І. Котляревського вважалася прогресивним твором, залишається вона актуальною і зараз.

Народність «Наталки Полтавки» підсилюють пісні, створені в народному дусі самим автором або перенесені з українського фольклору. Пісні в п’єсі стали не тільки орнаментом твору, не тільки музичними номерами, а й головним засобом розкриття характерів героїв твору. У цих піснях персонажі самі дають собі характеристики, висловлюють свої погляди і виливають свої почуття.

Вже у першій пісні ми бачимо, як Наталка скаржиться на своє безталання і свою важку долю:

«Єсть на світі люди, що й моїй завидують долі.

Чи щаслива та билина, що росте на полі?»

Маючи на увазі свого коханого парубка Петра, вона вигукує такі слова:

«Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!

Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися».

Другу пісню виконує возний. В цій пісні перемішані російські й українські слова, перекручена й мова пісні. Це не випадково, бо саме така пісня повністю відповідає характеру персонажу, який прагне виглядати освіченим і вченим:

«Утробу всю потряс;

Кров взволновалась.

Душа смішалась;

Настал мой час!»

Не менш комічно у п’єсі звучить і пісня виборного, особливо тому, що звучить вона одразу після сумної Наталчиної пісні «Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву», де вона розповідає про своє життя, про те, що вона «проста, но чесного роду» і «небагата».

А ось у пісні «Ой під вишнею, під черешнею» висміюється нерівний шлюб старого чоловіка з молодою дівчиною, що є натяком на сватання до Наталки закоханого в неї возного.

Дуже яскраво та влучно характеризує возного пісня «Всякому городу нрав і права», яка розкриває підступність цього персонажу, для якого найбільша насолода і сенс життя — нажива й збагачення будь-якою ціною:

«Всякому городу нрав і права,

Всяка імієть свій ум голова,

Всякого прихоті водять за ніс,

Всякого манить к наживі свій біс».

Щодо матері Наталки Терпелихи, то її погляди найбільш повно розкриваються у пісні, в якій та намагається пояснити, чому вона примушує Наталку виходити заміж за нелюбого, але багатого чоловіка:

«Чи я тобі, дочко, не добра желаю,

Коли кого зятем собі вибираю?

Ой дочко, дочко! що ж мні начати?

Де ж люб’язного зятя достати?»

Пісня Петра розповідає про вірне і палке кохання парубка до дівчини, про прагнення бути назавжди разом з нею:

«Спішу до тебе,

Лечу до тебе,

Моє серденько!»

Усього в п’єсі «Наталка Полтавка» І. Котляревський використав дев’ятнадцять пісень, серед яких є сатиричні і комічні пісні, пісні-скарги і жалі, а також пісні, які використовуються як характеристики героїв твору. Саме завдяки пісням авторові вдалося глибоко і багатогранно розкрити вдачу кожного зі своїх героїв. Не менш яскраво у піснях відтворюється й мова персонажів.

Важливість пісень, що були складені І. Котляревським для своєї п’єси, підтверджується тим, що деякі з них, зокрема «Сонце низенько» і «Ой я дівчина Полтавка», ще до першого друку твору стали народними. Популярними вони залишаються і в наш час.