Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - шкільні твори - 2025
«Щасливими не народжуються, ними стають» (за п’єсою Котляревського «Наталка Полтавка»)
Всі публікації щодо:
Котляревський Іван
Варіант 1
Г. Сковорода стверджував: «Людина — коваль свого щастя». Є також досить популярний народний вислів: «Щасливими не народжуються, ними стають». Ця істина доводиться у творах багатьох письменників, зокрема і в соціально-побутовій драмі І. Котляревського «Наталка Полтавка».
Кожен по-своєму розуміє щастя. Для когось — це багатства, кар’єра, для іншого — дружна, міцна сім’я, для деяких — подорожі і внутрішня свобода. Але, які б не були уявлення, я вважаю, що щастя не передається з генами, не дається долею від народження, його треба здобути. Ми самі робимо вибір: бути щасливими, чи постійно скаржитися,чекаючи поки щастя саме знайде дорогу до нашої оселі.
Наталка Полтавка мріяла, як повернеться її коханий Петро і вони одружаться. Це зробило б її щасливою. Але не судилося юнакові та дівчині без перешкод досягти свого щастя. Наталка Полтавка чотири роки чекала Петра. Вони з матір’ю жили у злиднях, адже старий Терпило — голова сім’ї — помер, а його дружина і дочка змушені були переїхати у маленьке село під Полтавою.
Красива, добра, працьовита Наталка подобалася парубкам. До неї кілька разів засилали сватів, але отримували відмову. Дівчина не втрачала віру в те, що Петро повернеться. Відмовила Наталка і возному, хоч знала, що шлюб з ним міг вивести їх з бідності. Дівчина ладна була невтомно працювати, щоб не зраджувати своєму коханню. Тільки вмовляння матері змусили дівчину погодитися вийти заміж за того, хто буде до душі Терпелисі. Уявляючи своє життя з нелюбом, Наталка говорить, що краще вкоротить собі віку. Петро прийшов у Полтаву вже тоді, коли Наталка була засватана за Тетерваковського. Як тільки дівчина зустрілася з коханим, у неї з’явилися сили для боротьби за своє щастя. В фіналі драми бачимо, як закохані з’єднують свої серця.
Власними силами досяг щастя і Петро. Парубок був закоханий в Наталку, але одружитися з нею не міг, бо не мав грошей. Він подався на заробітки, щоб показати старому Терпилові, що «гідний» його доньки. Потім парубок розшукав Наталку, а разом з нею — і своє щастя.
Микола щастя бачив у свободі. Парубок нікому не корився, вільно виражав свої думки про вади суспільства. Він мріяв потрапити до гурту чорноморців, бо захоплювався козацькими традиціями. Його вабили степи, де немає ніяких заборон, перепон. Микола також отримував задоволення, коли допомагав симпатичним його людям. Парубок підбадьорив Петра, поговорив з Наталкою, а потім зголосився допомогти врятувати кохання молодих людей.
До речі, і Микола, і Петро — сироти «без роду і племені». Про них можна з упевненістю сказати, що щастя вони отримали не від народження, а досягли власними зусиллями. Жодна перепона на життєвому шляху не змусила цих дійових осіб зупинитися.
Отож, І. Котляревський драмою «Наталка Полтавка» стверджує, що «щасливими не народжуються, ними стають». Ця істина доводиться на прикладі кількох дійових осіб. Думаю, нам треба брати приклад з Наталки, Петра та Миколи і досягати свого щастя.
Варіант 2
П’єса видатного українського поета, письменника і драматурга Івана Котляревського «Наталка Полтавка» стала безцінним надбанням нашої національної культури. Вона досі залишається актуальною і з успіхом ставиться на сценах українських театрів, а ім’я Наталки Полтавки давно стало прозивним у нашого народу, бо так і зараз називають хороших дівчат. Той, хто пізнав життєві мудрощі, добре розуміє, як мало на землі щасливих людей зараз і як мало їх було в усі часи. А ось Наталка все ж таки знайшла душевні сили, щоб завоювати своє щастя, хоча їй довелося боротися за нього, долаючи усілякі перешкоди.
Слід сказати, що І. П. Котляревський вперше в історії української літератури і драматургії вивів на сцену нову героїню, яка завдяки душевній силі та стійкості свого характеру здатна дати опор «нелюдським обставинам», які були перепоною на шляху до її щастя. У самих скрутних ситуаціях Наталка Полтавка виявляє розум і винахідливість та, прагнучи зберегти людську гідність і особисту незалежність, без страху веде боротьбу за свого коханого Петра. Глибоке почуття до свого коханого Наталка вважає найбільшою морально-етичною цінністю. Вона добре розуміє, що матеріально вигідний шлюб з чоловіком, якого не кохаєш, ніяк не може бути щасливим, бо між жінкою та чоловіком буде завжди залишатися соціальна нерівність.
Саме ці думки вона висловлює, кажучи: «У пана така жінка буде гірше наймички… Буде кріпачкою». Усвідомлюючи це, Наталка використовує будь-яку можливість для збереження своєї незалежності та свободи, а також для повного утвердження свого права на особисте щасливе життя. У своїй п’єсі «Наталка Полтавка» І. П. Котляревський стверджує, що щастя для кожної людини є та й повинне бути різним, в залежності від власних поглядів на життя.
Тому скільки на землі людей, скільки і розумінь щастя. Але з’єднує всіх одно — щастя швидкоплинне и не приходить само по собі, найчастіше за нього треба боротися. Товариш коханого Наталки Полтавки Микола, який дуже допомагає їм у прагненні з’єднати свої життя, вважає, що щастя полягає в допомозі другим людям, у прагненні до незалежності особистості, у почутті гідності людини, у сміливості, розумі і почутті солідарності із бідними та знедоленими.
К слову сказати, Микола у багатьох визиває більш симпатій, ніж ідеальний, але слабий духом наречений Наталки Петро, який згоден змиритися з обставинами і відмовитись від свого щастя лише заради спокою матері коханої. Мати Наталки Терпелиха бачить відраду вже не в особистому щасті, а в щасливому і безтурботному житті своєї дочки, бо вона із власного досвіду добре знає, що таке нестатки і злидні. Саме з цієї причини щастя своєї дочки вона асоціює лише з вигідним її браком з багатим чоловіком. А ось достатньо негативні персонажі п’єси возний та вибірний бачать своє щастя у накопиченні багатства і будують його на підкупах, хабарництві, використанні своєї влади у власних інтересах і брехні.
Але добрим знаком є те, що у фіналі п’єси возний перероджується, бо зламавши традиції і відмовляється від нареченої заради щастя закоханих, навіть не дивлячись на те, що Наталка вже подала рушники. Висвітлюючи у своїй п’єсі особисте уявлення про природну доброту людини і зображуючи боротьбу її головної героїні за своє щастя, яка закінчується щасливо, І. П. Котляревський робить великий крок уперед, доводячи у цьому творі, що реальна поведінка і уявлення про щастя людини а також риси її особистості в певній мірі залежать від соціального середовища, ролі в суспільстві та виховання. Але не зважаючи на усі ці фактори досить зрозуміло, що щасливими не народжуються, ними стають.
За своє щастя треба боротися, причому актуальним це ствердження було сто років тому назад, актуальним залишається воно і понині.
Варіант 3
П’єса «Наталка Полтавка» видатного українського поета, письменника і драматурга І. Котляревського стала безцінним надбанням національної літератури й культури. Вона й досі з успіхом йде на сценах українських театрів і залишається актуальною навіть в наші дні. А ім’я головної героїні п’єси стало прозивним у наших співвітчизників, бо й зараз так називають кращих українських дівчат.
У своїй п’єсі І. Котляревський стверджує, що щастя будь-якої людини різне, адже його розуміння залежить від особистих поглядів на життя. Тому скільки на землі людей, стільки і розумінь людського щастя. Але єдине для всіх те, що щастя не приходить само по собі, воно швидкоплинне і за нього треба боротися.
Наприклад, товариш коханого Наталки Микола, який допомагав закоханим у прагненні з’єднати свої долі, вважав, що щастя полягає у почутті солідарності з людьми, у допомозі бідним і знедоленим, у сміливості і розумі, у почутті гідності, у прагненні стати незалежною особистістю. Слід сказати, що у більшості читачів саме Микола викликав більше симпатії ніж ідеальний, але слабкий духом Петро, який заради спокою Наталчиної матері згоден був відмовитися від свого щастя і змиритися з обставинами.
А ось Наталчина мати Терпелиха вбачає відраду не у своєму особистому щасті, а в безтурботному і щасливому житті своєї дочки, бо їй з власного досвіду добре відомо, що таке злидні і нестатки. Саме тому щастя Наталки Терпелиха асоціює тільки з вигідним заміжжям з багатим чоловіком.
Щодо негативних персонажів п’єси, виборного та возного, то своє щастя вони будують на брехні, використанні влади у власних інтересах, хабарництві, підкупах, і бачать щастя лише в накопиченні багатств. Але добрим знаком у п’єсі є те, що у фіналі возний все ж таки змінює свої погляди на життя, ламає традиції і відмовляється від Наталки заради її щастя з Петром.
Зображуючи у п’єсі боротьбу головної героїні за щастя, висвітлюючи особисте уявлення про природну доброту українців, І. Котляревський робить великий крок уперед, доводячи, що риси особистості людини, її уявлення про щастя і реальна поведінка великою мірою залежать від виховання, суспільства і соціального середовища.
Але у будь-яких обставинах добре зрозуміло, що щасливими не народжуються, щасливими стають. За своє щастя людина повинна боротися, причому так було сто років тому, так залишається зараз і саме так буде в майбутньому.
Варіант 4
Щастя… Що ж воно таке? Всі мріють про нього, говорять про нього, думають тільки про нього. А як виявляється, по-справжньому щасливих людей не так і багато в цьому світі. Чому ж так виходить? Можливо, щастя не потрібно просто чекати, а треба його здобувати самостійно? На це питання я і спробую відповісти трохи далі.
Кожна людина тлумачить слово «щастя» по-своєму. Для когось щастя — це достаток, багатство, а для іншого — велика дружна родина, для декого — успіх і повага інших, ще хтось бачить щастя в улюбленій роботі або популярності. Все ж я вважаю, що ми не народжуємось щасливими, але нам дається Богом величезний шанс оте щастя вибороти, тому недарма в народі говорять, що «людина творець свого щастя». Мабуть, про це і думав Іван Котляревський, коли писав свою неперевершену «Наталку Полтавку». Саме головна героїня цієї драми змогла перемогти, перебороти всі грандіозні перешкоди і все ж отримати головний подарунок — право на щастя.
Найбільшим щастям для Наталки було її кохання до свого обранця Петра. Тому саме ця сила любові й відданості єдиній людині протягом довгих років допомагала Наталці знищувати на своєму шляху усі, як іноді здавалося, нездоланні перешкоди. Полтавка цінує свою гідність і право на чесне ім’я, тому виважено й ввічливо відмовляє усім своїм залицяльникам, можливим майбутнім нареченим. Від своїх принципів Наталка не відмовляється навіть перед дуже привабливою пропозицією: дівчина відмовляється від заможного пана возного, який готовий дати юначці багате життя без жодних обмежень і утисків. Вона відмовляється від достатку і розкоші, бо знає, що навіть величезні гроші не зроблять її щасливою без любого Петра. Тому в найскрутніших ситуаціях Наталка Котляревського демонструє свій розум і винахідливість, усіма силами намагається зберегти свою дівочу гідність і незалежність, тим самим і веде свою затяту боротьбу за можливість бути щасливою поруч з коханим. Оця впевненість і впертість Наталки все ж допомогла вибороти їй оте бажане щастя. Так, вона нарешті зустрілась з Петром і, сподіваюсь, їхнє спільне майбутнє склалось так, як і мріяла дівчина.
Отже, вислів «за своє щастя треба боротися» є напрочуд точним і правдивим, саме ним, мабуть, і керувалась у своєму житті улюблена усіма Наталка Полтавка. Тому не забуваймо про нього і зараз, адже власне щастя залежить завжди тільки від нас самих.
