Українська література - шкільні твори - 2025

Стисла характеристика героїв поеми Котляревського «Енеїда»

Говорячи про образи в поемі «Енеїда», варто сказати, що їх умовно можна розділити на декілька груп: перша група — земні люди, друга — Боги. Кожна група представлена окремими персонажами, лінії життя яких постійно переплітаються. Автор з особливою увагою говорить про ватажка Енея, важливе місце посідає змалювання богів у зниженому, подеколи гумористично-сатиричному плані. Детальніше поговоримо про основні образи втору.

Образи Богів зображено автором в сатирично-гумористичному плані, він позбавляє їх святості, вони діють як звичайні люди, при чому проявляють не найкращі свої риси. Вони списані з образів звичайної української панівної верхівки 18 століття. Автор зображує хабарників, нероб, інтриганів, які нудьгують від бездіяльності, а також проводять час в пиятиці та сварках. Зевса автор змальовує у негативному зниженому плані, Нептуна та Еола як хабарників, а Юнону як пліткарку та інтриганку.

Зевс — покровитель грому та блискавиці, бог Олімпу, Зевса автор зображує як деспота, п’яницю, у якого напрочуд вередливий характер. Юнона — богиня шлюбу, Зевсова дружина, яка поводить себе підступно, любить інтриги та плітки, заздрить звичайним людям. Венера або ж Афродита — жриця кохання, мати Енея, її автор показує як легковажну жінку, яка готова заради здобуття слави на різні негативні вчинки. Зображено й братів Зевса: Еола — бог вітрів, Нептуна — бога моря, Меркурій виступає богом торгівлі, а Вулкан — вогню.

Серед земних персонажів — Еней, Низ, Евріал, Анхіз. Головним персонажем твору виступає Еней, спочатку автор зображує троянців у знижувальному плані, їхня поведінка певним чином нагадує запорожців. Еней був моторним парубком, вдатним на різноманітні витівки, він любив добре погуляти, проте це не заважало йому виконувати обов’язки. Еней поводить себе як справжній доблесний воїн, в троянцях ми бачимо втілення мужності та лицарські чесноти. Отже, Еней — дуже суперечливий персонаж.

Подається портретна характеристика Енея («прямий, величавий, тертий, жвавий»), автор змальовує персонажа з певною симпатією до його рис характеру. Проте інколи його образ подається у гумористичному чи навіть сатиричному плані: «опухли очі, як в сови». Він демонструє лицарські чесноти, наприклад в бою з Турном, проявляє у стосунках неабияку дипломатичність. Автор акцентує увагу на мужності Енея, на полі він мудрий та завзятий полководець.

Він не нехтує порадами старших, прислухається до них. Еней великодушний, користується повагою троянців, має залізну витримку. Користується повагою серед троянських воїнів.

Троянці люблять життя та погуляти, уміють розважатися, але ні в якому разі не забувають про захист вітчизни, вони ладні віддати за неї життя, вони загартовані в походах, демонструють військову доблесть, вірність обов’язку, побратимство та інші лицарські чесноти.

Автор приділяє багато уваги опису героїчного вчинку Низа та Евріала, що є виявом високих патріотичних почуттів. Низ вмовляє Евріала на те, щоб той залишився на варті, поки той проникне в стан ворога. Бойова дружба та високий патріотичний дух має важливе значення. У образах товаришів автор показує високі патріотичні почуття, особливо підкреслено те, що вони заради спільної справи готові знехтувати власними інтересами.

На Олімпі постійно відбуваються якісь інтриги, постійні бенкетування та сварки. Між богами часто виникає непорозуміння, вони ворогують.

У образах Богів зображено чиновне панство в період феодального розквіту 18 століття, відтворено їхні погляди, традиції та манери. Варто звернути увагу і на мовлення персонажів, зокрема їхня мова насичена лайливими словами, вульгаризмами. Це обумовлюється бурлескним стилем, при цьому доброзичливий гумор у зображенні богів часто досягається сатиричними засобами, автор висміює грубість, дурість, жадібність, підлабузництво та інше. Завдяки використанню паралельних характеристик та авторського голосу відбувається розкриття внутрішнього світу персонажів, їхньої манери поведінки та звичок.

На погляд автора, саме так він бачить верхівку тогочасного суспільства, в образах втілено риси українських поміщиків-феодалів, це життя повне цікавих інтриг, проте сповнене постійних сварок. У такому світі варто бути дуже обачним, бо все вирішують гроші та зв’язки.

Анхіз — цар Трої, батько Енея, Низ та Евріал — троянські воїни, які приєднуються до війська для того, щоб об’єднатися проти ворога. Котляревський розповідає про героїв, які з патріотичних почуттів прийшли до того, що треба боронити рідну землю, обороняти Вітчизну. Евріал готовий навіть пожертвувати власними приватними інтересами, оскільки ризикує життям, знаючи, що вдома його чекаю хвора мати.

Цариця Карфагена зображена як дуже працьовита та трудяща дівчина, проте акцентовано увагу на тому, що вона була вдовою. На прикладі Дідони автор показує, до чого веде некерована пристрасть — до божевілля та загибелі.

Латин — цар Латинської землі, про якого розповідається в іронічному плані, він виступає надзвичайно скупим, боягузливим та обережним, він, будучи на чолі керуючої верхівки, старається уникнути конфліктів.

Амата — жінка Латина, вона виступає пихатою жінкою, справжньою інтриганкою, вона любить війни та конфлікти, Лавинія — це їхня дочка, вона дуже красива дівчина, має багато залицяльників.

Турн — рутульський воїн, основними його рисами є гордість, пихатість, впертість, має войовничий характер, виступає суперником Енея, закоханий в дочку Латина.

Евандр — це аркадський цар, Палант — його син, це союзники Енея у його боротьбі проти Турна, а Сивілла виступає жрицею Сонця.

Усі персонажі виписані точно, у повній відповідності з епохою, про яку розповідається в тексті.

Отже, аналізуючи поему Івана Котляревського приходимо до висновку, що вона дійсно є дуже важливим етнографічним, фольклорним та історичним джерелом. У ній сконцентровано важливу проблематику та цікаво переосмислено античний сюжет.