Українська література - шкільні твори - 2024

Життєва позиція Макогоненка (за п’єсою Котляревського «Наталка Полтавка»)

Всі публікації щодо:
Котляревський Іван

Не зважаючи на те, що виборний Макогоненко — другорядна дійова особа п’єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка», він добре запам’ятовується читачам. Чоловік має неоднозначний характер і життєву позицію.

Виборний звик виживати, роблячи нечесні справи. Він був хитрий, як лисиця, тому ніхто не міг його впіймати за руку. Влучну характеристику Макогоненку дав Микола: «Хитрий, як лисиця, і на всі сторони мотається, де не посій, там і уродиться…». При цьому Микола зазначає, що виборний був би гарним чоловіком, аби не його хитрість.

Виборний — людина, яку висували як кандидата на певну посаду, яка обиралася шляхом голосування. Не дивно, що чоловік намагався крутитися біля тих, хто владу мав,хоча б незначну. З вигідними для нього людьми виборний говорить улесливо, вдавано шанобливо. Про це свідчить його розмова з возним Тетерваковським. Виборний вибачається перед ним, хоч і нічого поганого не вчинив, називає возного добродієм. Можемо зробити висновок, що улесливість для виборного — прийнятна річ.

Звичайним явищем для Макогоненка є також лицемірство. Возний просить виборного допомогти засватати Наталку. За це Тетерваковський обіцяє вирішити справи Макогоненка без хабарів. Виборний розуміє, що така пропозиція від чиновника, хоч і дрібного, дуже вигідна. Він погоджується, говорячи, що «тут зла ніякого нема». Йдучи в хату Терпелихи та його дочки, виборний надягає маску привітливого чоловіка, який нібито бажає тільки добра господарям. Ми ж розуміємо, що чоловік зовсім не дбає про Терпелишин чи Наталчин добробут.

Виборний вмовляв Терпелиху, бо розумів, що з Наталкою домовитися не зможе. Коли ж почув, що дівчина не хоче за виборного, різко відказав Наталці: «Викинь лиш дур з голови; удар лихом об землю, — мовчи та диш!»

Вдачу Макогоненка та його життєву позицію не можна характеризувати однозначно негативно. Виборному симпатичні бідні люди, чиновників-хабарників він називає «п’явками». Але ця позиція виборного неоднозначна, адже він допомагає хабарнику-возному. Єдине, що не до душі в цій ситуації виборному — брехня. Він починає доводити возному, що брехня — це «од бога гріх, а од людей сором». Возний же доводить протилежне. Після кількох хвилин вагання, Макогоненко дає остаточну згоду бути сватом.

Макогоненко уважний до моральних недоліків інших людей. Він справедливо їх засуджує. Наприклад, він розповідає, кому відмовила Наталка: дякові-п’яниці, бідним писарю та підканцеляристу. Виборний впевнений, що такій дівці, як Наталка, треба чоловіка «не письменного, а хазяїна доброго…». Отже, освіченість, на думку, Макогоненка, не така вже й важлива, принаймні для простих людей.

Отже, Макогоненко із п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка» — хитра людина, крутій. Ці риси характеру визначили і життєву позицію чоловіка. Він вважає, що брехня — це гріх, але не відмовляється від обману, коли це вигідно. Виборний уміє правильно оцінювати характери людей, чим і користується, коли обманює інших.