Українська література — шкільні твори - 2021

Творча індивідуальність письменника (за творчістю Григіра Тютюнника)

Всі публікації щодо:
Тютюнник Григір

Найдорожчою темою, а отже і ідеалом для мене завжди були й залишаються доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітних її проявах.

Григір Тютюнник

Мальовнича Полтавщина — край, де народився письменник і де жили герої його книг. Високий, з буйним чорним чубом і вольовими рисами обличчя чоловік, що рідко усміхався, був стриманим і зосередженим. Та під суворою зовнішністю ховалась добра, щира і вразлива душа. Це Григір Тютюнник, митець правдивий, безкомпромісний і сміливий. Усе, написане цим прекрасним майстром слова, вмістилося в двох томах. Здається, небагато, однак цінність літературної спадщини визначається не обсягом, а змістом і потрібністю його книг. А твори Григора Тютюнника необхідні нам своєю правдою, чесністю, любов’ю до людини.

Улюблений жанр Тютюнника — оповідання. Цей жанр відповідав і характеру автора, бо вимагав зібраності й зосередженості. Таким Тютюнник і був. Він умів у короткій формі твору повно і об’ємно розкрити внутрішній світ героя.

Головним персонажем його оповідань є трудівник — совісний, самовідданий у праці, доброзичливий і щедрий душею. Як ось Данило Коряк герой оповідання «Деревій». Це і є тип українського національного

характеру, що ввібрав у себе кращі риси і морально-етичні традиції своїх предків. Взагалі Тютюннику до вподоби добрі, роботящі, трохи дивакуваті люди, в щось дуже закохані. Таким є дядько Никін з однойменного оповідання — щиросердечний, життєрадісний чоловік. І ця його безпосередність приваблює до нього людей, кожен ніби одержував біля дядька заряд доброти й щедрості.

Григір Тютюнник — один з небагатьох українських митців, який у задушливій атмосфері 70-х років заявляв про кричущі соціальні викривлення і несправедливість. Нареченого Катрі ("Оддавали Катрю») і Павла Дзякуна («Син приїхав») ріднить міщанська психологія, бажання жити «культурно», не так, як батьки, зневага до народних традицій, відступництво від свого рідного, національного.

Катря («Оддавали Катрю») їде з чоловіком від батьків у місто, де житиме краще від них (так вважає її суджений). Краще, та не так, як прагла її виплекана рідним хутором душа, тому сльози у неї на очах і плечі дрібно тремтять. Письменник ніби хоче сказати: «Люди, згляньтесь над нашим селом! Не руйнуйте в нім того, чого іще не доруйнували: поваги до традицій народних».

Дефіцит милосердя був завжди, однак сьогодні він особливо гострий. Григір Тютюнник — письменник, надчутливий до виявів жорстокості й несправедливості. «Чи можна назвати Фріца, героя повісті «Вогник в степу», людиною? Чому так багато на світі зла?» — такі думки виникають при читанні твору. Та автор не закінчує повість трагічною картиною, бо добрих людей на світі більше. А треба, щоб ще було більше, — ніби стверджує письменник.

В оповіданнях Григора Тютюнника майже немає вступів — така характерна особливість його художньої манери. Одразу подаються яскраві життєві картини, гострі діалоги, в яких показане місце подій і чітко вимальовуються характери героїв. Це ми спостерігаємо в «оповіданнях «Дядько Никін», «М’який», «Син приїхав», «Проти місяця» та інших.

Мова творів письменника чиста, народна, дохідлива.

Морально-етичний і художній потенціал Григора Тютюнника надзвичайно високий. Як і кожна справжня література, мистецька спадщина письменника була, є і буде сучасною, бо вічними залишаються принципи добра, правди, милосердя, любові до людей, які великий гуманіст Григір Тютюнник проголошує у своїх творах і які ми прагнемо утвердити в своєму житті.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.