Українська література - шкільні твори - 2025

«Енеїда» І. Котляревського та «Енеїда» Верґілія

«Ене’їда» Івана Котляревського — дуже цікавий твір, який, по суті, став початком нової української літератури. Основою цього твору стала антична поема «Енеїда» Верґілія. Проте ці два твори суттєво відрізняються.

«Ене’їда» Котляревського — бурлескно-травестійна поема. Травестія — літературний прийом, який полягає в тому, що письменник ніби переодягає геро’їв іншого твору, переосмислює зображені образи на свій лад. Так Іван Котляревський переодягнув античних геро’їв в укра’їнський національний одяг. Вони розмовляють народною мовою, мають колоритні національні риси. Герої є уособленням саме укра’їнських образів, хоча й діють здебільшого згідно з сюжетом першоджерела. Бурлеск — інший літературний прийом, використаний Котляревським у сво’їй поемі.

Бурлеск — це зображення серйозних речей у гумористичному тоні. За допомогою нього авторові вдається втілити одну з головних ідей своєї поеми — зробити ’її цікавою та повчальною одночасно. Адже саме за допомогою бурлеску Котляревський зображує одвічні людські вади: боягузтво, підлість, несправедливість, але він робить це дуже легко і з гумором. І ми починаємо замислюватися над власним життям. Адже насправді твір вчить нас боротися зі своїми недоліками.

Цей твір оспівує героїчне минуле українців, романтику козацького життя, величні постаті козацьких ватажків, уособленням яких є Еней. Ми спочатку ніби не звертаємо уваги на повчальний зміст поеми, але вона все одно впливає на свідомість читача, на його світосприйняття і моральні цінності. Такий ефект досягнуто саме за допомогою бурлеску. Звичайно, «Енеїда» Верґілія мала передусім урочистий оповідний характер, як і більпіість творів античної літератури. Твір І. Котляревського не просто сучасний, але й легпіий для сприйняття, веселий, народний.

Джерелом «Енеїди» Котляревського не можна вважати тільки поему Верґілія. Не менпі важливу роль відіграє і фольклор, що вплинув на поему, став ніби другою її основою. Це і народна мова, і приказки, і народні пісні, й український національний одяг.

Обидва твори мають і фактичні відмінності. Головна відмінність полягає в стилі, в ідеї, у самому дусі поем. Хоча провідний сюжет зберігається. Мене дуже вразило те, що Котляревський, зображуючи дійових осіб, зміг «переодягти» в українську ментальність не тільки Енея та його друзів, але й богів. Хоча античні боги аж ніяк не стосуються української культури і не можуть переосмислюватись таким чином. Але це не створює суперечності у поемі, бо автор створив гармонійний твір, який привернув увагу як сучасників І. Котляревського, так і читачів нашого часу.

Нещодавно я дізнався, що «Енеїду» Котляревського образно називають енциклопедією народного життя. І, мені здається, це правильна і влучна назва. Особисто мені було дуже цікаво гортати сторінки цієї «енциклопедії». А головне — через деякий час хочеться знову звернутися до неї, знову сміятися і хвилюватися разом із головними героями. У цьому, на мою думку, і полягає справжня художня цінність твору.

«Енеїда» І. Котляревського має своє літературне першоджерело, але вона є абсолютно оригінальним твором української літератури. Бо в поемі майстерно змальовано характерні для українського народу вчинки героїв, образи й ситуації, мотиви народної творчості та народного світосприйняття.