Українська література - шкільні твори - 2024

Мої роздуми над повістю М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»

Всі публікації щодо:
Коцюбинський Михайло

Варіант 1

Весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна». Мені здається, що й уся повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» — ніби дивовижна казка, сповнена чарівного світу природи, дихає ним, кличе до себе. Серед цього дива мешкають люди, справжнісінькі, реальні, утверджуючи то добро, то зло, то любов, то ненависть.

Коли читаєш цю повість, здається, що й сам опиняєшся серед чарівного царства природи, де живуть поряд з людиною і міфічні істоти, добрі й злі. Але й самі люди — це частина дивовижного світу, тому й мають такі сильні, навіть фантастичні почуття, які становлять смисл їхнього буття. Такі почуття у Марічки та Івана, гуцульських Джульєтти та Ромео. Я гадаю, що небагато знайдеться людей, які б так кохали одне одного. Навіть природа дбайливо охороняє полум’я кохання, що розгорілося в серцях дітей з ворогуючих родів: «Так було тепло, самотньо і лячно у віковічній тиші, яку беріг ліс, що діти чули власне дихання». Це кохання — наче провідна зірка, яка освітлює тернистий шлях життя.

Чому ж почуття Марічки та Івана такі сильні, чому навіть смерть не стає їм на перешкоді? Я вважаю, тому, що належать вони до царства «смерекових чорних лісів з їх синім диханням», до царства гір, «що голубіють на небі», до царства «лісових трав та молодих смеречок». Іван і Марічка — діти природи, і почуття їхньої «матінки» — також і їхні почуття. Мені здається, що і мелодія, яку грав Іван на флоярі, йде з самої «душі» природи, зливається з шелестом трав, з диханням вітрів, з дзюрчанням струмків; зливається і з піснею Марічки. Її пісні, здається, «гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях, як смереки ростуть по горах». Тому, я гадаю, не могли не покохати одне одного новоявлені Ромео та Джульєтта, бо кохання з самого малечку жило в їхніх серцях.

Тяжкою втратою для Івана Палійчука була смерть Марічки: «Марічку несла ріка, а люди дивились, як крутять нею габи, чули крики і благання і не могли врятувати». На мою думку, зі смертю коханої втратив Іван частину своєї душі. Не стало чутно ні пісень, ні гри на флоярі. Великий жаль охопив чутливого «Ромео» та й погнав його від людей. Усі гадали, що загинув Іван, і навіть складено було пісню про їхнє фантастичне кохання і смерть.

Повернувшись, одружується Іван з Палагною, але вона не може замінити Марічки, тому що справжнє кохання не вмирає ніколи. Інколи з’являвся перед ним її милий серцю образ, він чув її голос, її співанки: «Ізгадай мні, мій миленький, два рази на днину, а я тебе ізгадаю сім раз на годину…»

Марить нею Іван і наяву. Бачить він Марічку, одночасно розуміючи, що це нявка. Йде він за нею, втрачаючи відчуття реальності, бо бачить перед собою тільки кохану. І навіть захищає її від чугайст-ра, йдучи з ним у танок. А коли чугайстр хотів припинити танок, заграв ту мелодію, у якій злилися і кохання Івана до Марічки, і шелестіння трав, і дихання гір.

Гине Іван, йдучи на голос коханої-нявки, гине, упавши в безодню. Але, на мою думку, не гине його ко-хання, бо воно сильніше за смерть.

Читаючи повість «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського, розумієш, що ідеал кохання, поставлений понад життя, пронизує все існування людини. Цей ідеал, я гадаю, ніколи не загине, не вмре, бо живуть люди, ладні піти на все заради щастя бути разом з коханим. їхні душі черпають сили у таїнстві життя, таїнстві природи, таїнстві людської душі — тому і з’являється на світі таке чарівне кохання, таке невимовне полум’я сердець. І це полум’я горітиме доти, доки існують люди, любов, кохання. А кохання існуватиме вічно!

Варіант 2

Багато повістей та літературних творів українських авторів, таких, як Михайло Коцюбинський, викликають великий інтерес з боку читачів і змушують їх замислюватися про життя і настільки важливі і численні його проблеми. Повість «Тіні забутих предків» викликала у мене особисто велику кількість роздумів і счинила серйозний вплив на моє сприйняття навколишнього світу.

По-перше, хотілося б сказати, що вивчення життя різних народностей, які проживають на території нашої країни, є просто обов’язковим для кожного свідомого громадянина. Важливо це тому, що розуміння людей, які тебе оточують, визначає твоє власне життя. На прикладі цієї повісті можна вивчити побут і звичаї гуцулів, зрозуміти, що вони за люди, і які їхні життєві погляди і пріоритети. Я витратив досить тривалий час на прочитання цієї повісті і не пошкодував про це, оскільки мені вдалося дізнатися щось нове про гуцульську народність, тим самим збагатити себе і свої знання чимось новим, і забезпечити розуміння представників цієї народності в майбутньому.

Другою думкою, яка виникла у мене під час прочитання цієї повісті, є те, що на прикладі головних дійових осіб цього твору, зокрема, на прикладі Івана, я переконався в тому, що любов дійсно займає мало не основне місце в житті людини. Втративши свою кохану Марічку, Іван повністю змінився, того щастя, яке він мав, будучи з нею, він більше не мав ніколи. Так, він одружився на іншій дівчині, оскільки не міг бути один, але його дружина Палагна зовсім не розуміла Івана, вважала його дивним і була далеко не такою, як Марічка. Втім, примітно те, що власна смерть для Івана стала певною мірою позбавленням від проблем. Померши, він зміг возз’єднатися з Марічкою на небесах. Це досить цікава ідея — виходить, що в деяких випадках смерть для людини — це безумовне благо, особливо якщо мова йде про людину віруючу, яка хоче зустріти того, кого вона вже встигла раніше втратити, на небесах.

Повість «Тіні забутих предків» від Михайла Коцюбинського являє собою вкрай цікавий твір мистецтва і наштовхує на велику кількість серйозних роздумів. Думається, що прочитати цю повість повинен кожен. Завдяки такому прочитанню він зможе не тільки познайомитися з украй цікавим побутом однієї з народностей України, з представниками якої він може мати справу, а й познайомитися з досить цікавими і навіть вражаючими образами і характерами, використаними автором.