Українська література - шкільні твори - 2026

Мої почуття щодо поезії Д. Павличка «Два кольори»

Поезія Дмитра Павличка «Два кольори» сприймається як монолог сина, який знаходить найніжніші слова щоб висловити свою любов до матері, щоб висловити подяку за її любов і турботу.

я вражена тим, як авторові вдалося у невеликому за розміром творі вмістити усе життя ліричного героя від того часу, коли він «малим збирався навесні піти у світ незнаними шляхами», до того, коли йому «війнула в очі сивина». Та на всіх життєвих дорогах супроводжувала героя вишита матір’ю сорочка, яка, я думаю, і захищала його, і додавала сил, наснаги у важкі часи.

Пісня «Два кольори» стала народною, її люблять і часто співають. Ця пісня є дійсно зтфаїнською. Мені здається, що її дуже важко перекласти ішпою мовою, бо сорочка-вищиванка, оберіг — це українські традиції, народці символи. Широка гама кольорів у вищиванках, але переважають у них два кольори: червоний і чорний. Здавна відомо, що червоний означає любов, а чорний — журбу. Бо саме з таких почуттів, як любов і щастя, сум і журба, радість і печаль, складається людське життя. Ці почуття органічно поєднуються, переплітаються, як червоні і чорні нитки на маминому щитті. Як червона і чорна нитка у вищиванні, так радість і журба у житті — завжди поруч:

Переплелись, як мамине щиття.

Мої сумні і радісні дороги.

У цій пісні багато спільного з відомою «Піснею про рущник» на слова Андрія Малишка. Та ж синівська любов до батьківського дому, до рідного краю, до матері. І як оберіг, як символ людського життя з його злетами і падіннями, щастям і жубою — сорочка, вишита червоними та чорними нитками.

Мені дуже подобається пісня «Два кольори» своєю ліричністю, задушевністю, теплом і мелодійністю. Думаю, вона ще довго чаруватиме слухачів своєю неповторною красою.