Українська література - шкільні твори - 2023

Історична тематика у творчості Т. Г. Шевченка

Славетна історія нашого народу надихала і спонукала до творчості багатьох поетів та письменників України. Не оминув цієї тематики і Тарас Григорович Шевченко. Ще з історій, розказаних старим дідом Іваном, дізнався хлопець про величні роки козаччини та інші славетні сторінки історії нашого народу. Усе почуте дуже зацікавило Тараса і тому назавжди закарбувалося в його пам’яті.

Навчаючись у Петербурзі в академії мистецтв великий Кобзар дуже сумує за Батьківщиною і займається створенням ілюстрованого альбому «Живописна Україна», в якому поряд з пейзажами та ілюстраціями до творів зображено різні події нашої історії.

Але не тільки пензлем намагався Шевченко розповісти про минуле, а й художнє слово мало стати йому у пригоді. Жоден з поетів не зобразив козацьку славу настільки натхненно і щиро, як Т. Г. Шевченко.

У багатьох віршах та поемах звертається Кобзар до зображення історичних подій та героїв. Наприклад, у поемі «Іван Підкова» зображено мужніх і сильних і впевнених у собі героїв, зокрема, колоритну постать Семена Палія. Навіть будучи далеко від Батьківщини він подумки залишався на своїй землі, тужив без неї, прагнув повернутися. Саме вольниця запорізька, мужність та хоробрість козаків приваблює Тараса Григоровича, і саме їх він оспівує у поемі:

Було колись — в Україні

Ревіли гармати;

Було колись — запорожці

Вміли панувати.

Іван Підкова являються реальною історичною особою, запорожцем, який стояв на чолі молдавського народу у битві з турецько-татарськими загарбниками. Саме в поемі «Іван Підкова» Шевченко висловлює свою думку, що «було колись добре жити на тій Україні». Поет намагається протиставити кріпосницькому сьогоденню колишню козацьку волю.

Але великий Кобзар не просто воскресає минуле, він намагається словом та пензлем надихнути народ на боротьбу за національне утвердження. Поет щиро обурений тим, що люди пасивні і байдужі — кожен покірно зносить важке ярмо кріпаччини:

А онуки! Їм байдуже —

Панам жито сіють.

Часто у віршах Шевченка ми бачимо Україну, зриту могилами — саме у них, за думкою поета, зарита колишня слава дідів та прадідів.

Знищити минуле, відібрати в народу його історію не змогло ніщо. Ніколи не вмре народна пам’ять про славетні роки нелегкої одчайдушної боротьби за отримання волі та незалежності, про добу козаччини. Вічно буде жити пам’ять, закарбована не лише шаблею у битвах, але й на картинах, у піснях, у поезіях Великого Кобзаря — Т. Г. Шевченка:

Слава не поляже.

Не поляже, а розкаже,

Що діялось в світі…