Українська література - шкільні твори - 2025

Вищих я не відаю скарбів, ніж мирний труд і щастя в мирнім домі (за драмою І. Кочерги «Ярослав Мудрий»)

Всі публікації щодо:
Кочерга Іван

Варіант 1

Іван Антонович Кочерга постійно шукав нові напрямки в своїй творчості. Він працював над драматичними поемами, історичними драмами, комедіями, водевілями. Він стояв на чолі драматичної поеми, особливостями якої є домінування внутрішнього конфлікту, реорганізація образів та осмислення вічних проблем.

Його п’єса "Ярослав Мудрий" — це історична драматична поема романтичного плану. В ЇЇ основу покладені реальні історичні факти. Кочерга змальовує епоху боротьби з внутрішніми та зовнішніми ворогами за єдність Київської Русі і її процвітання. Головною дійовою особою п’єси є князь Ярослав Мудрий. Разом із змалюванням історичних подій драматург передає увесь спектр політичної і громадської діяльності князя. Його дійсно можна назвати видатною історичною особою. Це була людина, яка поставила собі за мету з’єднати всі руські землі в єдину могутню державу, зробити цю державу процвітаючою. Це була нелегка справа, бо в ті часи було багато ворогів, як внутрішніх, так і зовнішніх. Дуже важко було з’єднати землі, які ворогували між собою. Також доводилося захищатися від печенігів, напади яких завдавали величезних фізичних і матеріальних втрат. Усвідомлюючи все це, Ярослав розумів, що людям потрібна сильна людина, яка поведе їх за собою, яка примусить їх забути про особисті інтереси і дбати про інтереси загальнодержавні.

Мудрий лад

Не насадити кроткими руками.

Немов троянд і лілій пишний сад.

Як дикий ліс мотиками, роками

Державне ноле треба корчувать.

Щоб виросла на ньому благодать.

Ярослав вже й так багато зробив для своєї держави. За це його народ і назвав Мудрим. На жаліючи самого себе, він боронив кордони Київської Русі. Своєю діяльністю він значно збільшив авторитет Києва в світі.

Бо крепок князь і власть його міцна,

Бо Ярослав залізними полками

Всім ворогам дороги заградив,

І божий мир, як сонце над полями

Над Києвом і Руссю заяснів.

Ще однією його великою заслугою перед батьківщиною є перша на Русі збірка законів "Руська правда".

Прославлений за це навіки ти,

Що мудрий суд і громадянське право

Ти записав у книзі Ярослава

І "Руську правду" людям дарував,

Щоб мир і труд в народі панував.

Ярослав пройнятий щирою любов’ю до культури та освіти:

І добрій книзі більше я радію,

Ніж золоту в коморі.

Перебуваючи на найвищій державній посаді, він не відцурався від свого народу.

З усіх небесних благ

Найвищим благом кров я цю вважаю,

Що є з народом вірний мій зв’язок.

Звичайно, у князюванні Ярослава було багато помилок, бо він є звичайною людиною.

Лилася кров братів — новогородців,

Яку забув так скоро Ярослав…

Він сам розуміє свої помилки і не намагається їх приховати:

Береться мудрість на із заповітів,

А із шукань і помилок гірких.

Ці спогади про минуле не дають йому спокою і в годину смутку він починає сумніватися в тому, чи все правильно зробив, чи не забагато жертв було заради його мети.

Але всі ці думки він відкидає геть.

Ні брехня! Здолав

Я ворогів не для своєї слави,

А щоб з’єднати Руськую державу

І запровести спокій на землі.

Ця ситуація змальовує князя як справді сильну і вольову людину.

Коли на Київ вкотре пішла орда печенігів, Ярослав сміливо йде у бій разом з іншими воїнами.

Що ж, бій — так бій! Скликати зараз рать!

Не в перший раз нам ворога стрічать.

Військо печенігів було того разу остаточно знищене під Києвом, і це теж є великою заслугою Ярослава перед державою і народом.

Водночас Ярослав Мудрий — це лагідний та ніжний батько. Він дуже турбується про свою доньку Єлізавету, яку віддав заміж за варяга Гарольда в Норвегію. І ці турботи не були безпідставними: Єлізавета, сумуючи за Києвом, гине на чужині. Це завдає Ярославові великого болю. Отже, Ярослав Мудрий — дуже суперечлива особистість. У ньому поєднуються такі несхожі між собою риси як честолюбство і любов до культури та освіти, великодушність і лукавство, щедрість і скупість.

І двох царів жига пече:

Як цар Давид, люблю я мирні гуслі,

Як цар Саул, вражаю їх мечем!

Діяльність Ярослава Мудрого як політика була спрямована на побудування миру і спокою на Русі, що було так важливо в ті часи. Вищою цінністю для нього були "мирний труд і щастя в мирнім домі". Звичайно, не все, що він робив, було правильним, адже в нього було багато ворогів, які заважали його діяльності, та й нелегко було стояти на чолі такої величезної держави. Позитивно чи негативно вплинув Ярослав на подальший розвиток її історії — це залишимо історикам. Незаперечним є те, що Ярослав Мудрий був справжнім патріотом своєї батьківщини і зробив все, що було в його силах, для неї. Проблеми, які порушив Іван Кочерга в цьому творі актуальні і для наших часів. Отже, непогано було б і нашим політикам звернути увагу на діяльність князя Ярослава, бо народ, який не пам’ятає свого минулого, не має майбутнього.

П’єса "Ярослав Мудрий" — разом із зображенням історичних подій — осмислює загальнолюдські цінності. Цей твір можна назвати одним із найкращих творів української літератури XX століття.

Варіант 2

Вершиною творчості Івана Антоновича Кочерги стала драматична поема "Ярослав Мудрий", написана 1944 року. У цій драмі автор уперше звертається до образу реального діяча, відкриває нам завісу на моральні цінності наших далеких предків. Розповідь про Ярослава обмежено 1030—1036 роками. Саме в цей період великому князеві вдалося приборкати міжусобні чвари на київських землях та відбити навалу печенігів. Князь" будує нову, могутню державу, але робить це з мечем у руці.

Драматург так висвітлив свій творчий задум: "Мені захотілося побачити Ярослава у внутрішньому конфлікті, в боротьбі обох напрямів його творчої діяльності — бойового і мирнобудівничого".

Отже, ми бачимо у драмі складний образ. З одного боку, Ярослав — це жорстокий войовник, справжній правитель народу. Так оцінює його монах Сильвестр: "Не дав би тілу своєму покою, доколи правди двері не відкрив…" Монах впевнений, що правитель має обов’язок перед народом, правитель повинен забезпечити мир і свободу своєму народові. З іншого боку, Ярослав — мудрий, м’який, лагідний батько, батько, який над усе любить своїх дочок. А ще… Це творча натура, що зацікавлена живописом, культурою, архітектурою.

Князь Ярослав мріяв прославити Київську Русь на весь світ. Але прославити не воєнними справами. Він дбає про те, щоб народ жив у мирі, щасті та злагоді. Він вважає, що благо на землі можна утвердити лише законно: "Раніш закон, а потім благодать…"

. І творець "Руської правди" переконаний, що задля закону можна поступитися "благодаттю" — правом на життя і щастя "маленької" людини. Заради спокою і припинення міжусобиць Ярослав карає Коснятина, який постає проти єдності руської землі. Заради миру він віддає власну доньку Єлізавету за норвезького короля Гарольда. Як батько — він безмежно страждає, але він же людина державного обов’язку і турбується про могутність держави. Саме задля народу, а не для власної користі він усе це робить:

Бо вищих я не відаю скарбів,

Ніж мирний труд і щастя в мирнім домі.

"Мирним домом" Ярослав називає не власну родину, а всю Русь. Родина йому здається лише маленькою складовою держави:

І, поки жив, стояти я клянусь

За руську правду і єдину Русь!

Князь пишається тим, що в його жилах тече кров рідного народу:

Мені не треба пишних тих казок,

Що предків нам шукають десь за морем,

Народ мій тут, на рідних цих просторах…

Ярослав розуміє також, що його авторитет залежить саме від цього простого люду. Тому, коли воїни здолали ворога, князь на честь їх перемоги зводить храм:

Там, на полі бою, де я сьогодні ворога побив, Я дивний храм воздвигну. Ярослав Мудрий увійшов в історію нашого народу не тільки як воїн, але і як культурний діяч, зодчий:

І добрій книзі більше я радію,

Ніж золоту в коморі.

А Софійський собор, збудований ним, і тепер, через багато століть, чарує нас красою архітектурних форм, фресок і Мозаїк, зустрічає і проводжає на спочинок сонце, зберігаючи в своєму золотому куполі його відблиски.

Водночас Ярослав — це лагідний та ніжний батько. Він любить дочок і бажає їх бачити щасливими. Але інтереси народу вищі за інтереси власних дітей, тому він одружує Єлізавету не за її бажанням, а за своїм власним вибором, який узгоджений із долею держави. Горе дитини для нього велике і болюче, але інакше він не може. Він не має права відійти від своїх принципів навіть задля щастя своїх дітей. Бо яким же він тоді буде батьком в їхніх очах?

Мабуть, саме в цьому і виявляється його складний і суперечливий характер: не можна досягти мирної мети без насильства.

Взагалі, воєвода і повинен бути саме таким — цілеспрямованим, готовим піти на будь-який ризик заради щастя свого народу, людей, які йому довіряють своє щастя і свої долі.

Я зрозуміла, що головне для людини — щирість, доброзичливість, працьовитість, вірність у коханні, уболівання за рідними і друзями, безкорислива любов до Батьківщини. І допоміг мені Ярослав Мудрий. Я щиро вклоняюся тобі, Великий Ярославе!

Варіант 3

У своїй драмі «Ярослав Мудрий» Іван Кочерга показав синівську відданість батьківщині, полум’яну любов до рідної землі князя Київської Русі Ярослава Мудрого та простих людей, які в жорстоких боях з різними нападниками завжди відстоювали волю і незалежність своєї батьківщини. В основу п’єси драматург поклав історичні події XI століття, коли князем Київської Русі був Ярослав Володимирович, прозваний у народі Мудрим.

Князь Ярослав, зображений у п’єсі як палкий патріот, який живе турботами про рідну землю. Дбаючи про інтереси вітчизни, він «зазнав тяжких трудів», у «боях кривавих ісполчився. Мета діяльності Ярослава — утвердження єдності і могутності Руської держави, миру й спокою, прагнення до того, щоб жила віками «в трудах і битвах вихована Русь». Він не відає інших скарбів, «ніж мирний труд в мирнім домі».

Письменник умотивовує всі дії і вчинки свого героя, спрямовані на створення сильної держави, піднесення її рівня культури, науки, освіти. «Раніш закон, а потім благодать» — таке образне формулювання знаходить філософія Ярослава Мудрого. Під «законом» слід розуміти вищі інтереси — інтереси держави, а благодать — то добробут, щастя людей.

У розв’язанні проблеми «закон і благодать» відчувається роздвоєність і суперечливість характеру Ярослава. Він прагне до мирного будівництва, а змушений весь вік водить в походи рать. Бажаючи дати народові правий суд, він створює «Руську правду» — зведення законів, значно гуманніших, ніж попередні. Але, разом з тим, часом змушений сам порушувати їх, виходячи з певної політичної обстановки. І тому князь інколи не знаходить підтримки народу. Так, коли люди вимагали правого суду над забродою варягом, убивцем Милушиного брата, Ярослав, аби не загострювати стосунків із варягами, милує його на прохання Єлизавети. Народ устами Журейка висловлює незгоду з таким рішенням: «То неправий суд».

І справді, тут суд був несправедливим.

Філософію, виражену словами «раніш закон, а потім благодать», ми сьогодні сприймаємо як настанову наших мудрих предків діяти за законами добра, справедливості, гуманності.