Українська література - шкільні твори - 2023

«Народ мій тут, на рідних цих просторах. Від Києва до Ладоги живе» (І. Кочерга «Ярослав Мудрий»)

Всі публікації щодо:
Кочерга Іван

У своїй великій праці «Тема патріотизму і боротьба за свободу батьківщини в драматургії», яка датується жовтнем 1941 року, І. Кочерга говорить про те, що з часом у драматургії при незмінності тем змінюються погляди людства на батьківщину, державу, сім’ю, обов’язок і честь. На суперечностях в оцінці цих категорій і побудовані всі драматичні колізії усіх часів і народів.

Кочерга мав рацію. Особливо загострено патріотичні почуття людей виявляє війна. Велика Вітчизняна стала тим каталізатором, що сприяв дивному очищенню людей, а абстрактні поняття честі, совісті, любові, патріотизму робилися в ці роки реальними і зримими. Заради захисту їх людина жертвує життям, і ніяка плата не видається завеликою, коли йдеться про свободу і незалежність рідної землі. Серед горя, смертей, руїн і крові людські душі розкриваються у своїй найвищій красі.

Готуючись до нападу, ідеологи фашизму намагалися підвести певну історично-філософську базу під свої агресивні гасла. Вони видобули з архівів «теорію» про норманське походження Київської Русі. Начебто лицарі-варяги підкорили Русь, утвердили в ній державний лад. І тому їхні нащадки — сучасні німці, представники нордичної раси — мають право повторити шлях своїх предків, завоювати Русь, що здавна належала їм, і заснувати там «новий лад».

Іван Кочерга своїм твором «Ярослав Мудрий» дав гідну відсіч цим теоріям, показавши вільнолюбні традиції слов’янських народів, оригінальність слов’янської культури. Драматург розкрив роль лицарів-варягів, які були тільки найманцями у заможних феодалів і князів. А ті, хто справді впливав на життя Київської Русі, з часом зв’язали себе з новою Батьківщиною родинними стосунками й органічно злили свої долі з долею Русі.

Ярослав пишається своїм українським родоводом: «З усіх небесних благ Найвищим благом кров я цю вважаю. Що є з народом вірний мій зв’язок…». Князь видається нам справжнім патріотом рідної землі. Він усіма можливими засобами забезпечує державі «святий мир», виявляє себе меценатом культури, освіти, впроваджує у країні закон, дбає про добробут своїх співвітчизників. Його плани і дії масштабні, але не всі розуміють князя, дехто має його за ворога. Микита прийшов із Новгорода у Київ, щоб помститись Ярославу за смерть свого батька, новгородського воєводи Коснятина. Та з часом він розуміє, що Ярослав є тією силою, яка тримає Русь разом, рухає країну вперед, робить її більш цивілізованою в Європі. Микита не вибачає Ярославу, але й не мститься. Розуміючи, що інтереси держави мають бути вищими за його почуття, він, як справжній патріот, відмовляється від помсти.

Драма «Ярослав Мудрий» — це гімн патріотизму, ідеї служіння державі, любові до рідної землі.