Українська література - шкільні твори - 2025

Історичні паралелі (за п’єсою І. Кочерги «Ярослав Мудрий»)

Всі публікації щодо:
Кочерга Іван

Велика Вітчизняна війна застала Івана Кочергу в шістдесятирічному віці. Він не був з роду полум’яних борців, не відзначався ні невичерпною енергією, ні витривалістю. Але фашизм міг знищити його землю, і відчуття небезпеки, що загрожувала Батьківщині, примусила письменника по-новому осмислити події. Він шукає відповіді на питання в далекій історії своєї країни. І хоча поет розглядає епоху Ярослава Мудрого з відстані століть і не ставить собі за мету показати Ярослава як диктатора, але зображує його так, що уважний читач може провести паралелі між Київською Руссю і сучасністю, між Ярославом і сучасними диктаторами.

Протягом століть у різних країнах диктатори змінювали один одного, і щоразу їх приводили до влади вірні прибічники. Та більшість із них першими відчували на собі важку правицю володаря. Передусім тиран розправлявся з людьми, які на ділі довели йому свою відданість. У цій закономірності майже не було винятків.

Ярослав був князем у Великому Новгороді. Новгородський воєвода Коснятин попалив човни, коли Ярослав вирішив тікати від свого брата-ворога, тим самим примусивши князя битися за Київський престол. Ярослав переміг, і новгородці вирішили, що тепер будуть мати певні полегшення, адже це вони привели князя до влади. Але минуло небагато часу, і Новгород уже готовий був повстати проти нового князя і боротися за свої вольності. Ярослав вирішив, що смута іде від воєводи і жорстоко розправився з Коснятином: звелів посадити непокірного на палю. Пізніше, відчувши силу, він став звільняти Русь від норманських лицарів-варягів, що захищали Русь і князя від ворогів. Звичайно, постать Коснятина залишається одною з найтемніших в історії часів Ярослава. І такими ж темними залишаються справжні причини, що змусили Ярослава спочатку ув’язнити, а потім і вбити цього новгородського посадника, який зробив йому стільки послуг, п’ять разів піднімаючи Новгород на допомогу Києву. Але ця розправа з воєводою свідчить про те, що Ярослав виявляв усі ознаки диктатора, який не терпить будь-яких заперечень своїм діям. Він ставив перед собою мету — і міг для досягнення цієї мети переступити через будь-кого, навіть через рідних дочок, яких силоміць віддав за європейських королів.

Можна знайти безліч пояснень цим та іншим діям Ярослава, якого народ по праву назвав Мудрим, але факти — вперта річ.

Іван Кочерга писав: «Історична п’єса є завжди сучасна за своїми настановами і так само вимагає від автора глибокої любові до великих людей нашої епохи, до справ нашого народу». Він писав п’єсу у страшні роки політичних сутичок та збройної боротьби із фашизмом. Дві системи, дві ідеології, дві наддержави боролися між собою, а на чолі цієї боротьби стояли два диктатори — Гітлер і Сталін.

Читаючи твір Івана Кочерги, мимоволі ловиш себе на думці, що можна легко провести паралель між Ярославом Мудрим і Сталіним, а драматург своєю п’єсою неначе хоче якось виправдати дії сучасного йому диктатора, посилаючись на історію Київської Русі і князя, який об’єднував країну, боровся з ворогами і батогом, і пряником.

Перше, що зробив Сталін, прийшовши до влади, — знищив своїх відданих товаришів по партії. Він заселив ними північні табори, розправився з їхніми сім’ями, довів власну дружину до самогубства. Безмежна влада зробила його всесильним, але водночас самотнім та глибоко нещасним.

Історія виправдала і возвеличила Ярослава Мудрого. Невже вона це повторить і зі Сталіним та іншими новітніми диктаторами?