Українська література - шкільні твори - 2023

Українська нація в романі Пантелеймона Куліша «Чорна рада»

Варіант 1

У романі П. Куліша "Чорна рада" широко й детально, в живих образах та виразних яскравих картинах змальовано доленосні для української нації часи Руїни, зокрема чорна рада, що відбулася 1663 року в Ніжині. "

У цьому першому в українській літературі романі показано життя козацької старшини, взаємини між запорозькими козаками та селянами, панством та козацькою старшиною. Шрам, Сомко, Брюховецький — представники козацької старшини. Вони різні за своїми характерами, політичними уподобаннями, та все це люди, які вирішували чи намагалися вирішити долю України. Шрам і Сомко бачили свою батьківщину міцною, самостійною державою, яка опирається на союз з Росією, зберігаючи свої права й вольності. Правити нею має козацька старшина на чолі з гетьманом. У образах Шрама і Сомка втілена ідея патріотизму. Шрам, уже склавши полковництво, знову бере добровільно тягар на свої плечі — бо Україна в небезпеці. Він відважний бувалий воїн. Сомко — мудрий державний діяч. Він мріє про самостійну Україну, де панували б лад, порядок і справедливість. "Уже пора знати, що нема там добра, де нема правди. Ні, нехай у мене всяке, нехай і міщанин, і посполитий, і козак стоїть за своє право, тоді буде на Вкраїні і правда, сила".

Зовсім іншим постає перед нами гетьман Брюховецький. Він уособлює в собі те лихе, підступне, що призвело до міжусобиць та кровопролитної війни. Перед чорною радою він прикидається простою, щирою людиною, роздаючи обіцянки всім, хто підтримає його волю та правду. Коли ж його обирають гетьманом, він показує своє справжнє обличчя: "Обдули ми дурне мужицтво, обдули міщан, обдули й старих дундуків".

Складними за часів Руїни були і відносини між простим козацтвом. У ті часи на Січ потяглась знедолена частина українського селянства, та залишились серед запорожців і справжні козаки. Один із них — курінний отаман Кирило Тур. Козацькі честь і звичаї, козацька воля, запорозька рівність та незалежність — такі ідеали цього славного козака.

Зображено в повісті сліпого бандуриста, Божого чоловіка, що має повні кишені грошей, а сам ходить у латаній свитині й без чобіт, а на ті гроші викупляє з неволі козаків. Своїми піснями та молитвами він зцілює душі людей. Таким самим носієм і хранителем кращих людських якостей є і старий запорожець Пугач. Він береже честь і закони козацтва. Це своєрідний суддя, до якого звертаються і за порадою, і за справедливістю. У народнопісенному дусі зобразив П. Куліш Петра Шраменка — дужого, хороброго молодого козака, закоханого у свою дівчину.

Зображуючи минуле, автор прагне збагнути і оцінити сучасне. Письменник дещо ідеалізує гетьманство, старшину, стоїть на їхньому боці.

Варіант 2

Читаючи роман, ми сприймаємо реальність через світогляд Куліша — носія ментальності щирого українця. Ми відчуваємо, як болить авторові кожна історична помилка, який тягар всенародної вини він берена свої плечі.

Символом деградації козацької епохи для Куліша була Велика Руїна. Її зловісність, метастазне проникнення через роки в нові часи лякало письменника тим більше, що він, людина енциклопедичних знань, передбачав, що повстанці або їх онуки самі в майбутньому займуть місця тиранів і в гнобленні не поступляться їм.

«Чорна рада» — твір значною мірою мозаїчний. Народ України в романі знаходиться, загалом, на задньому плані, але в окремі моменти мовби насильно проривається наперед, стає перед очі читачам. Тоді він набирає сили, широти і величі. Довільність образів простих людей, поодинокі образи їх і народні масові сцени створюють ефект реальної присутності, і читачі сприймають громаду під таким кутом зору, як щодня своїх сучасників.

Ось, наприклад, образ Божого чоловіка. Кулішів кобзар — це не старець, не жебрак, а патріот, воїн Божий, ходяча совість народу. Мирське життя для Божого чоловіка нічого не значить, він позасоціальним станом, вище політики й міжусобиць, тому жодного разу не є виразником якоїсь окремої групи. Свою сліпоту він не вважає каліцтвом, а Божим знаменням, тому дивується й осуджує тих кобзарів, які за чарку горілки поробилися придворними поетами й музикантами.

З-поміж поетів народної моралі найближче до Божого чоловіка стоїть запорізький старець Пугач, старий січовик, який на своєму віку не раз був кошовим отаманом. Але коли Божий чоловік обережніший у своїх висновках, то Пугач наївний, мов дитина. Спираючись на його авторитет, добився булави Брюховецький, та пізніше він став непотрібним, смішним. Брюховецький жорстоко висміяв Пугача перед усією громадою, але навіть після цього не побачив старий отаман зрадника у Брюховецькому.

Тарас Сурмач щиро захищав інтереси громади, мав мужність говорити правду у вічі навіть грізному і авторитетному Шрамові. До протесту Тараса штовхнула образа, бо його й таких як він, не признавали в правах з реєстровими козаками. Тарас вважав, що бути козаком — вигідно. Це означало для нього — стати старшиною, чогось у житті добитись.

Але після того, як Тарас побачив, як запорожці грабували ніжинських купців, сам же з гіркотою признався Череваневі, що усвідомив свою помилку.

Надзвичайно цікавий образ Василя Невольника. Це зламана неволею, а пізніше прислужництвом, особистість. У часи своєї молодості Василь був одним з найкмітливіших козаків, знав грамоту й Дніпрові гирла. Доля зробила з колишнього лицаря страдника, яскравим свідчення чого стало його нове прізвище — Невольник. Добровільно прийняте рабство в Череваня доконало Василя.

Українське суспільство в романі строкате. В ньомудосить часто возвеличуються натури сильні і яскраві. Не на геніях і на героях спочиває суспільство, як відомо, а на масі порядних людей. А порядних людей в «Чорній раді» таки чимало.