Українська література - шкільні твори - 2026

Богдан Лепкий — пристрасний співець подільського краю

Всі публікації щодо:
Лепкий Богдан

I. Богдан Сильвестрович Лепкий — уроженець с. Крегульці на Поділлі. (Народився 9 листопада 1872 року. Закінчив Бережанську гімназію, вишу освіту здобував у Віденському, Краківському та Львівському університетах, був професором української літератури. 1899 року переїздить до Кракова і постійно живе у Польщі).

II. Творчий шлях поета.

1. Перша літературна спроба. (Писати почав рано, але спершу друкувався рідко. 1895 року у львівському журналі "Зоря" надруковано перший вірш "В світ за очі", у якому змальовано еміграцію галицького селянства).

2. Поетичні збірки автора. (Перша виходить 1901 року — "Стрічки". Усього збірок близько чотирнадцяти).

3. Творчий доробок Б. Лепкого. (Письменник був новелістом, драматургом, романістом, публіцистом, істориком і філософом. Вийшли збірки його оповідань "З села" (1898), "Щаслива година" (1901), "У глухім куті" (1903). Займався перекладами).

4. Тематика творів. (Історія посідає важливе місце в творчості автора: трилогія "Мазепа", історичні повісті та оповідання "Вадим", "Каяла", "Орли" та ін. Провідне місце посідає селянська тематика. Поет бачив незавидне становище галицького селянина).

ІІІ. Знайомство з видатними діячами української літератури та культури. (Зустрічався з А. Чайковським, Соломією Крушельницькою, Миколою Вороним, Іваном Франком. Був учасником літературної групи "Молода Муза"). IV. Останні роки життя поета. (До смерті не поривав зв’язки з Поділлям, багато знав про суспільне життя Галичини. Його дім став своєрідним центром української еміграції, де зустрічалися видатні поети, художники. Поет був літньою людиною, коли Польща була окупована фашистами. Б. Лепкий втратив місце в університеті і зазнав переслідувань. Помер 1941 року, похований у Кракові).

Ім’я Богдана Лепкого було відновлене в українській літературі тільки після здобуття Україною свободи та незалежності. Твори цього талановитого письменника і поета були заборонені маже сім десятків років і на повний голос зазвучали вже у вільній країні. Зараз ні в кого немає сумніву, що Б. Лепкий — видатна постать в когорті славетних митців літератури минулого століття. Богдан Лепкий був надзвичайно обдарованою багатогранною людиною. Його справедливо можна вважати і поетом, і письменником, і літературним критиком, і драматургом, і істориком. Але все ж таки найбільш відомий цей митець як поет. У якості літературної спадщини він залишив нам більше десяти неперевершених літературних збірок.

Богдан Лепкий вже з дитячих років виявляв неабияку допитливість і цікавість, хлопець міг до самого ранку з великою увагою слухати розповіді дорослих. Він захоплювався українськими національними обрядами, віруваннями, легендами та фольклорними творами. Усе почуте в дитинстві з часом стало справжнім бездонним джерелом, яке живило його душу продовж усього життя. Озера й ліси Волині, зелені луки, соснові бори, стрімкі бурхливі річки, стрункі смереки — вся ця краса навіки зачарувала поета. Адже Волинь і справді є одним з найчарівніших і наймальовничіших куточків нашої рідної країни:

«Колисав мою колиску

Вітер рідного Поділля

І зливав на сонні вії

Степового запах зілля…»

Так Богдан Лепкий в одному зі своїх віршів під назвою «Заспів» писав про рідний край.

Творча діяльність Богдана Лепкого була надзвичайно активною. З-під його пера одна за одною виходили збірки поетичних творів. Його вірші ліричні, гарні, прості, хоча й забарвлені смутком і тугою. Таким є, наприклад, і вірш Б. Лепкого «Набік життя, журба дрібна». У цьому вірші поет змальовує яскраві картини рідного краю, мріє про щастя своїх співвітчизників, до якого потрібно шукати шляхи, і запевняє, що воно обов’язково прийде.

Ще одним віршем, який характеризує поетичну творчість Б. Лепкого, є вірш «Видиш, брате мій». Ця патріотична поезія сповнена синівською любов’ю до рідного краю, а, разом з тим, невимовним смутком і болем за поневолений український народ. А ще там є біль і туга, знайома тим, хто назавжди втрачає найдорожче у своєму житті — можливість жити на рідній землі. Коли звучить цей вірш, що з часом став гарною українською піснею, неможливо не помітити страждання автора і сум за Батьківщиною.

Для Богдана Лепкого Батьківщиною було мальовниче Поділля, овіяний легендами, щедрий, благословенний край, відданим співцем якого він залишався до останніх хвилин свого життя.