Українська література - шкільні твори - 2023

Показ мужності, молодецького завзяття козаків в уривку з повісті Б. Лепкого «Орли»

Всі публікації щодо:
Лепкий Богдан

Варіант 1

Не менш вражає у повісті Б. Лепкого «Орли» мужність та завзятість молодих козаків, які рятують Орисю від московських солдатів. На початку повісті дізнаємося, що ці молоді парубки гуртуються навколо Петра, сина українського шляхтича Сулими для того, щоб обороняти населення від грабіжників та мерзотників. Також молоді козаки намагалися зберегти найважливіші грамоти, які свідчили про певні права та привілеї українського народу, і які тепер царський уряд хотів знищити.

Коли солдати схопили Орисю, декілька козаків несподівано з’явилися з корчів і кинулися на них. Але їм навіть недовелося вступити у бій, москалі втікали так, що аж курилося за ними. Після цього вони провели Орисю назад на хутір, допомогли і старій ключниці Веклі, яку солдати полишили зв’язаною у яру.

Отже, українські козаки поводили себе досить мужньо, як справжні лицарі і захисники свого народу. Вони з’являлися саме у потрібну хвилину і своїми несподіваними для ворога сміливими діями одержували перемогу.

Саме тому мене завжди захоплювало українське козацтво.

Варіант 2

У творі Богдана Лепкого «Орли» перед нами постає Україна першої половини XVIII століття: розорена, зруйнована, закована в кайдани царської влади. Всюди панує насилля і беззаконня, народ стогне під важким тягарем поборів та податків. Москва надсилає правити своїх посадників, а ті стурбовані лише однією думкою: як швидше та простіше збагатитися, і не зважають на біди селян та міщан.

Старі люди, що пам’ятають ще вільні часи за гетьманування Івана Мазепи та Пилипа Орлика, переживають за своїхдітей:

« …старші повимирають, а молодь, що не затямила волі і не знає, який у неї смак, привикне до ярма і схудобіє… І подумати страшно». Вся їх надія на козаків, що й зараз, при цареві, ведуть вільне життя, обирають старшину і правлять собою самостійно.

Але й молодь не забула, що вона козацької крові, і з часом доводить це ділом. Вони — не міщани, яких можна даремно образити. Степ їм за батька, Січ за матір і «не страшні ні кріси, ні гармати». Козаки в уявленні хлопців — хоробрі, мужні, рішучі люди, які понадусе цінують волю, вірно служать своїй Батьківщині і народові і готові покласти життя заради їх кращої долі. Саме цьому ідеалові юнаки прагнуть відповідати. Вони таємно утворюють озброєні загони і починають боротьбу проти москалів.

І ми бачимо, що рішучі дії козаків змушують царську армію відступити: «як нагло і несподівано прийшли були, так тихо й непомітно забралися» з міста. І вірить автор у те, що ця молодь стане прикладом для інших поколінь, які зуміють відстояти своє право на вільне й щасливе життя!