Українська література - шкільні твори - 2024

Нескореність юної українки її моральна вищість над нападниками (за уривком з повісті Б. Лепкого «Орли»)

Всі публікації щодо:
Лепкий Богдан

Варіант 1

Коли я читала повість Богдана Лепкого «Орли», мені вже з перших рядків сподобалася головна героїня — юна українка Орися. Вже на початку повісті стає зрозумілим» що це надзвичайно смілива, мужня дівчина. Вона залишається у рідній хаті, замість того, щоб переховатися від царських військ, які ув’язнили її батька, сотника Тригуба. Вона не страшиться їх, а навпаки, мужньо виходить до них за браму, коли вони кличуть її пройти з ними до магістрату, де нібито сидить її батько. Про те, що це суцільна брехня, можна здогадатися, адже офіцеру надзвичайно подобалася красуня Орися і він вирішив її вкрасти. І справді, москалі повели її не до магістрату, а в темний провулок, щоб вийти за місто. У провулку один з них схопив Орисю і поніс. У цій сцені мене вразило те, як мужньо дівчина чинила опір. Ні трохи не злякавшись, вона відчувала в душі лише лють на своє безсилля і ще на те, що не захопила із собою ні ножа, ні пістолета. Це показує, що Орися вміла користуватися зброєю не гірше, ніж чоловіки.

Отже, образ Орисі викликає симпатію та повагу. Вражає її надзвичайна мужність та стійкість духу перед сильнішими за неї негідниками. Автор прозоро да єзрозуміти, що ні за яких обставин Орися не скорилася б ворогам, не пішла б проти своїх принципів, не зрадила б себе та свій народ.

Варіант 2

Повість Богдана Лепкого «Орли» — це чудовий твір, у якому оспівується мужність, волелюбність, нескореність українського народу, його вірність інтересам Батьківщини.

Орися, донька сотника Тригуба, — головна героїня повісті. Це красива дівчина з багатим духовним світом. Вона чемна, хазяйновита, поважає батька і щиро вболіває за долю рідного міста. Для сотника Орися — промінь сонця: весела, ласкава, привітна.

Але коли скоїлося лихо — приїхали москалі — дівчина постає перед нами в новому світлі. Вона не вклоняється перед ворожою силою, не піддається на улесливі речі. Головне для неї — життя рідних людей. Лихо не минає її хати: москалі забрали сотника Тригуба. У цій ситуації проявляється вся сила духу Орисі, її мужність і непримиренність. Вона так змінюється, що ніхто не може її впізнати, наче дух покійної матері в неї вселяється: «Не плаче, не нарікає, не бентежиться. Козачка, сотника Тригуба донька! І маєтку батькового стереже, і в хаті господарить…» Незважаючи на поради сусідів, Орися не ховається від ворожих очей, не залишає домівки, хоча й перед сном кладе поряд із собою зброю. Вона не шкодує грошей для пошуків батька і навіть у думках залишається вірною своєму коханому — Петру. В результаті доля усміхається дівчині: Петро повертається живий і здоровий і привозить радісну звістку про сотника Тригуба.

Читаючи повість Б. Лепкого «Орли», я знову та знову захоплююся вмінням молодої героїні не падати духом у найскрутніших ситуаціях, боротись за своє щастя і не схилятись перед ворогом. Мені здається, що в образі Орисі уособлюються кращі риси характеру українського народу.