Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - шкільні твори - 2025
Присвята сучасникам (За поезією Є. Маланюка)
Всі публікації щодо:
Маланюк Євген
Євген Маланюк є представником так званої «Празької школи» українських письменників. Це літературно-мистецьке угруповання можна вважати одним з найпрогресивніших в українській літературі XX століття. «Празька школа» опанувала досвід сучасної їй європейської поезії, зумівши синтезувати модернові впливи й суто національну змістовність на одному поетичному просторі.
Євген Маланюк звичайно об’єднував свої поезії в цикли, і це є однією з характерних ознак його творчості. Один із циклів має назву «Сучасники». Розуміючи, що стан поета в Радянському Союзі не є надто простим, поет так охарактеризував одного з найталановитіших українських поетів:
Навколо — хащі й печеніги,
А в кельї — тиші ніжний спів,
Реторти, циркуль, колби, книги
І Ви — алхімік мудрих слів.
«Алхімік мудрих слів» — яке це вдале означення! Адже Максим Рильський, якому присвячений вірш, дійсно багато працював над удосконаленням рідної мови, перекладав найкращі твори зарубіжних поетів. Він є одним з тих, завдяки кому українська мова на колишньому радянському просторі взагалі збереглась.
Інший вірш циклу «Сучасники» присвячений Павлові Тичині — автору славнозвісних «Сонячних кларнетів». І в цього поета Євген Маланюк відшукує найхарактерніші риси його творчої вдачі:
Так зродився ти з хвиль злото-синіх космічних вібрацій,
Метеором огнистим ударив в дніпровські степи.
І, здавалося, — вріс. І над плугом схилився до праці,
І вже мріяло серце про сонцем налиті снопи…
Ще один сучасник — Тодось Осмачка. Для Маланюка це не просто поет, а символ. Смерть Тодося Осьмачки є непоправною втратою для української літератури:
Не хочу — ні! — цих похорон. Прости.
Хай тільки ворон тричі десь прокряче,
Що вже похований ти, неповторний ти,
Осьмачка — символ, як Вій від мук незрячий.
Поет-бунтівник, поет-правдолюбець загинув задля свободи й щастя рідної землі. Осьмачка був упевнений, що український народ має невід’ємне право на вільне, самостійне життя. І ця спрямованість творчості поета знаходить живий відгук у сповненому скорботи жалобному співі Євгена Маланюка.
Та не лише про своїх талановитих сучасників думав поет. У збірці «Земля й залізо» є вірш під назвою «Шевченко», в якому Євген Маланюк розмірковує про роль Великого Кобзаря в українській літературі. Автор вважає Шевченка явищем набагато змістовнішим, ніж ми звикли це уявляти. Роль Кобзаря — майже космічна, це «бунт майбутніх рас, полум’я на котрім тьма розтала». Але поруч — «усміх, ласка, мати і садок вишневий коло хати».
Євген Маланюк помер 1968 року, коли вже відгриміли буревії війн та смут і світ людей намагався заспокоїтися хоч на коротку мить. Поетові довелося мати славних сучасників. На жаль, час виявився для більшості з них надто жорстоким. Але в сповненій експресії та живого співчуття поезії Євгена Маланюка завжди живуть люди — легенди українського світу. І Україна вдячна Маланюкові за палку синовню любов, яку він проніс крізь усе своє життя.
