Українська література - шкільні твори - 2026

Патріотична лірика А. Малишка

Не забувай за отчий свій поріг,

Але й кермуй політ за обрії незнані —

І мислі, і часу закони невблаганні

Неси в будучину, за плетиво доріг…

А. Малишко

А. Малишко — визначний український поет, творчість якого тісно пов’язана з рідною Україною. Він є справжнім патріотом рідної земної, про шо ми можемо довідатися з його поезій.

У ранній творчості Малишка ми бачимо юного поета, замріяного і закоханого у рідну землю щиро і наївно. Поезії воєнного періоду більш зрілі, у них автор усвідомлює себе справжнім сином Батьківщини. Малишко показав нам землю, яку «вбивали» її власні діти.

Сьогодні твори поета на воєнну тематику сприймаються як сповідь поета-воїна, що жив одним життям з тисячами інших звичайних людей, як щоденник, у якому записано все найбільш значуще з пережитого на довгих шляхах війни. А відкрив цей щоденник цикл поезій «Україно моя!» — найдраматичніший за своїм змістом і емоційним наповненням твір, який, безумовно, глибоко врізався в пам’ять багатьом сучасникам поета. Ніде, мабуть, не досяг Малишко такої багатоплановості в показі життя простого люду, ніде не був таким ускладненим і мінливо різним, як цьому творі. Розмаїття настроїв і почуттів розливалося тут широко, але збиралося інколи навіть у одній строфі:

Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі,

Польова моя мрійнице. Крапля у сонці з весла.

Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі,

Щоб з пожару ти встала, тополею в небо зросла!

Ще з того часу, як війна тільки розпочиналася, був А. Малишко кореспондентом воєнних газет. Його статті, нариси, вірші знаходили відгук у серцях багатьох, бо ж він писав правду. Поет змальовував реальний стан подій на Україні та в інших країнах Європи, які визволяли зморені, але безмірно щасливі бійці. Вони дарували волю селам і містам, і саме про це писав А. Малишко. Та, однак, у цих творах переважає мотив привернення на Батьківщину, до мирної праці й мирного життя. Війна закінчувалася, рідна земля була врятована — це було найбільше щастя для мільйонів бійців.

Повернувся додому А. Малишко, повернулися його товариші. Але не всі — багатьох не відпустила війна — вони полягли, захищаючи рідну домівку, гніздечко ластівки під стріхою, тиху, зажурену вербу над ставом.. . Усе, що ми згадуємо, вимовляючи слово: «Батьківщина».

І знову щедрим, мрійливим струмком зажурчали прекрасні, мрійливі слова поезій А. Малишка. На відміну від багатьох інших поетів, він досить швидко відійшов від теми війни — адже життя, незважаючи ні на що, продовжується — і ступив у нове життя з новими світлими віршами, у яких тема патріотизму займала все ж таки одне з провідних місць.