Українська література - шкільні твори - 2026

А. Малишко — поет-патріот

Ти мене з дитинства підіймала,

Хліб дала з піснями солов’я,

Відвела доріг мені немало

Земле, зореносице моя!

А. Малишко

А. Малишко — поет від Бога. Його ліричні вірші та пісні чарують душу, викликають незабутні почуття та емоції. Творчість поета досить різнопланова, але найбільше захоплення викликає його патріотична лірика, адже Малишка можна з впевненістю назвати справжнім патріотом рідної землі.

Поезії, присвячені рідній Україні, поет писав у всі періоди своєї творчості. У період ранньої творчості це були схвильовано-замріяні вірша палкого та по-справжньому закоханого у Батьківщину юнака. Для поета Україна в усьому, що його оточує:

Хмарина в небі голубім

Пливе, як мрія, одиноко,

І вітру раннього потоки

Несуть її крилом своїм…

Вірші ж воєнного періоду вже досить відрізняються від попередніх. У них поет уже більш розважливий та дорослий. Він не просто любить свою державу,він замислюється над тим, як стати їй у пригоді. Патріотичні почуття Малишка стали більш глибокими і свідомими:

Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі,

Польова моя мрійнице. Крапля у сонці з весла…

Післявоєнна поезія Малишка також не залишає сумнівів у тому, що поет ладен своє життя присвятити Вітчизні. Хочеться звернути увагу на вірші більш пізнього періоду - шістдесятих років. У цей час актуальним стає питання ядерної зброї. Адже, отримавши її, людство зіткнулося з загрозою самознищення. Двадцяте століття не повинно стати вбивцею, треба все зробити, щоб «не зловісним пожаром, не криком біди і не клекотом бою у ніч розіп’яту» стукав він людям у двері. Так вважав А. Малишко і прагнув донести свої думки до оточуючих. Також поет уже тоді зрозумів, як величезні екологічні проблеми на нас чекають. Він пов’язував їх з прискоренням науково-технічного прогресу, з поступовим витісненням природи з нашої землі. Технічний прогрес не повинен знищувати природу, вона являється не лише матеріальним, а й духовним багатством, пробуджує в людині естетичне чуття; природа — частина нас самих.

Сама планета Земля уявляється поетові як спільний дім людей, як рідна домівка. Малишко дедалі більше усвідомлює, що любов до рідного дому, яка з самого початку одухотворяє людину, формує в ній почуття патріотизму, не може і не повинна у наш час залишитися непотрібною. Це — ідея часу, яку чутливо висловлює поет:

Не забувай за отчий свій поріг,

Але й кермуй політ за обрії незнані —

І мислі і часу закони невблаганні

Неси в будучину, за плетиво доріг…

Таким я побачила чудового українського поета А. Малишка. Його життя було нелегким, але він зберіг вірність давньому материнському заповітові, прагнув залишитися мужнім і мудрим. А. Малишко намагався передати нам усю красу і величність рідної землі, викликати захоплення і подив. Любов поета до Батьківщини відчувається у кожному вірші А. Малишка, вона наповнює собою всю творчість поета-патріота.