Українська література - шкільні твори - 2026

В ім’я життя (за поемою А. Малишка «Прометей»)

Образ Прометея в українській літературі. (За легендою Прометей повстав проти богів, подарував людям вогонь, навчив їх ремесел, за що Зевс покарав його вічними муками. Образ Прометея використав у поемі «Кавказ» Тарас Шевченко, Іван Франко назвав поезію «правдивою іскрою Прометея», Леся Українка називала нащадками Прометея борців за щастя і волю народу).

О мій русявий Прометею,

Загублений в ночах війни!..

Самотність Прометея-бога. (Андрій Малишко у своїй поемі переказує стару легенду, наголошуючи на самотності героя:

Скарав одвічно, в єдині Прикув до скелі, мов к порогу…

Прометей украв у богів вогонь, приніс його як знак життя людям і поплатився за це муками, що тривали століттями. Але це не зломило Прометея. Він не просив у Зевса милості, а слав богам прокльони).

І вже земля, піднявши цвіт…

Кричить: — Це наш! Іду на звіт…

(Герой поеми відірваний від своїх друзів, але внутрішньо він не пориває свого зв’язку з однополчанами. Перебуваючи сам-один у тилу ворога, тяжко поранений, він уявляє собі зустріч з бойовими побратимами:

То буде радість, а слова

Самі поллються. — Як ти? Звідки? —

А рани дві — важкі, як свідки.

Та ще в сивинах голова…

Тут, у наддніпрянському селі, юнак зустрів людей, які визнали його своїм і навіть під страхом смерті не захотіли видати фашистам).

«Стріляй! Розвідник я. Солдат».

(Есесівці знайшли пораненого солдата і поставили перед селянами, вимагаючи, щоб люди відмовилися від юнака. Але чоловіки, матері, дівчата і навіть діти в один голос заявили: «Це наш!» Фашисти погрожували спалити хати, а селян відправити до Німеччини, і тоді солдат ступив уперед і промовив:

«Стріляй! Розвідник я. Солдат»).

І сонце інше засвітило У кронах чорних яворів.

(Юний захисник Вітчизни був «не з ближніх міст». Родом зі Смоленщини, де «Дніпро із їхніх шум-борів тече до нас, а в матерів такі ж смугляві, чесні руки». Солдат став на оборону всієї землі, і ясний прометеїв вогонь горить у серці героя Андрія Малишка. У чорних хмарах пожежі сонце його душі палає ще яскравіше. Віра в перемогу дає йому титанічну силу. Юнак не боїться жахливих нелюдських мук і смерті. Ціною власного життя він рятує селян, і над чорними спаленими яворами сонцем засвітилося його мужнє серце).