Українська література - шкільні твори - 2026

Трагічна доля героїні вірша А. Малишка «Вчителька»

Своє натхнення А.Малишко черпав у народній творчості і у враженнях, що збереглися в нього здитинства: мати виховувала його чуйним, небайдужим до страждань інших. Ось і впоезії «Вчителька» автор висловлює своє співчуття до трагічної долі шкільноївчительки:

Двох синів твоїх узяли фронти,

Бо на рідний край впала чорназлива.

В партизанську ніч посивіла ти,

Як в тяжкий мороз Непожата нива.

Читаємо ці рядки, бачимо нелегку долю жінки, в життіякої було чимало випробувань. Та, незважаючи на нещастя, сум, утому, вчителькакожного дня йде однією й тією ж дорогою до школи — щоб зустріти нових школярів, щоб вчити їх, щоб випустити у доросле життя гідними людьми:

Скільки підросло й полетіло нас Вмолодій весні, в колосистім полі,

А у тебе знов та ж доріжка в клас,

Той же явір наш Під вікном у школі.

Тяжкі часи описує автор. Доля вчительки була долеюбагатьох українських жінок. Така доля спіткала і більшість з її учнів. Та серцікожного з її вихованців. Тому, дивлячись на пройдений шлях, героїня Андрія Малишка зможе сміливо радіти та пишатися тим, що залишила помітний та важливийслід на цій землі.

II варіант

Я навчаюся у п’ятому класі. Можна сказати, що все змінилося. Якщо раніше у нас була одна вчителька, яка викладалавсі предмети, то тепер предмети викладають різні вчителі. Напевно, це добре.Спочатку важко було звикнути. Минуло кілька тижнів, і я звик. Розумію, що такнавіть краще. Щоб вивчити матеріал досконало, треба докласти зусиль. Такимчином, кожен викладач — професіонал у своїй науковій галузі.

Нерідко на вулицях я зустрічаю своюпершу вчительку. Цю лагідну й добру жінку я запам’ятаю’на все життя. Вона ніколине підвищувала голос, проте у класі завждй була тиша. Розповідала нашавчителька дуже цікаво. Вона знаходила таємницю там, де її ніхто не шукав.

Якщо у когось щось не виходило, вона спокійно підходила й пояснювала. А потім додавала кілька таких теплих слів, що ти неодмінно відчував себе переможцем. Тобі хотілося дописати літерку, якане виходила, розв’язати задачу, над якою сидів вже більше десяти годин.

Мабуть, саме про нашу вчительку А. Малишко написав прекрасний вірш «Вчителька»:

Знов щебече юнь і цвіте трава,

Пізнаю тебе в постаті несхилій,

Вчителько моя, зоре світова.

Раднице моя На Вкраїні милій!

Вона вже виховала не одне покоління школярів. Перші її учні вже стали бабусями й дідусями. Проте доля її була нелегкою. Вчителька розповідала, що її дитячі роки припали саме на воєнне лихоліття. Вона згадувала, як ховалася зі своїми друзями, коли в село прийшли німці. Діти війни раділи найменшому шматочку хліба. Вони не знали, що таке цукерки, але залюбки смоктали цукор.

Потім настав час обирати собі професію.Наша вчителька не вагалася й жодної миті. Вона змалечку хотіла бути тількивчителькою. В школі їй подобалися всі предмети, крім німецької мови. Як вонаможе вчити німецьку, якщо її тато загинув на фронті? Звичайно, коли вчительканам розповідала цей епізод, вона плакала.

Хочу подякувати вам за все, мояперша вчителько. Живіть довгі й щасливі роки!