Українська література - шкільні твори - 2026

Пісенна творчість А. Малишка

I. Пісні на вірші А. Малишка - супутники нашого життя. (Основною ознакою поезії А. Малишка є її музикальність. На слова поета написано сто пісень композиторами О. Білашем, П. Майбородою та іншими. Найпопулярніші з них - "Пісня про рушник" ("Рідна мати моя"), "Вчителька", "Пісня про Київ", "Стежина", "Ранки солов’їні" - стали народними піснями).

II. Багатство змісту і довершеність форми пісенної лірики А. Малишка.

1. Тема материнської любові як найсвятішого почуття в поезії "Пісня про рушник". (Ця пісня має народнопоетичну основу (традиція подавати вишитий рушник, який символізує далеку дорогу, людську долю). Любов матері до дитини, побажання щасливої долі, легкий смуток через розлуку з сином - все це в невеликій поезії А. Малишка).

2. Образ Києва в пісенній творчості поета. (У співавторстві з П. Майбородою А. Малишко написав цикл пісень про Київ - "Пісня про Київ", "Київські зорі", "Київський вальс". У них поет оспівує прекрасне місто, білі каштани - окрасу Києва).

3. Пісні А. Малишка про сенс людського життя, його духовні цінності. (Ліричний герой пісень "Стежина", "Цвітуть осінні тихі небеса", "Вчителька" розмірковує про сенс людського буття, повноту людських почуттів, про підсумки людського життя. їх образність - у простоті й довершеності поезії митця).

4. Художня майстерність пісенної лірики поета. (Тонкий ліризм, широта людських почуттів у піснях поета розкриваються через поетичну образну мову, народнопісенні епітети, емоційно наснажені, щирі, місткі за змістом слова. Його пісні - це прекрасний зв’язок музики і слів, єдності змісту і форми).

III. Пісні А. Малишка - окраса духовної скарбниці нашого народу. (Пісні поета духовно збагачують нас, допомагають розуміти й відчувати прекрасне, допомагають виховувати людину, формувати її кращі морально-етичні якості. Пісні на вірші А. Малишка - це духовне багатство нашого народу, це наша вічна слава).

Андрій Самійлович Малишко любив пісню з дитинства, ніколи з нею не розлучався, вона надихала його на створення поезій. Можливо, цій любові до пісні він має завдячувати своїй сім’ї, зокрема матері, яка знала багато українських народних пісень, із задоволенням співала їх дітям. Ці перші дитячі враження та захоплення супроводжували поета впродовж усього творчого життя, саме народна творчість стала тим джерелом, із якого він черпав натхнення.

Протягом життя Малишко співпрацював із багатьма композиторами, але особливо плідно — з композитором Платоном Майбородою. Результатом їх співпраці стали понад 30 пісень! Твори, які найбільше полюбились слухачам і стали фактично народними, — «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі…», «Ти, моя вірна любов», «Стежина», «Вчителько моя», «Пісня про рушник», «Журавлі», «Білі каштани» та інші. Загалом же на музику було покладено понад 100 віршів А. Малишка. Будучи натурою музикальною, він розумів і відчував слово в музиці, вловлював будову майбутньої пісні, її музичну форму. Тому Андрій Самійлович іноді навіть сам складав мелодії до своїх віршів.

Пісенна спадщина поета є надзвичайно багатогранною: у ній оспівується кохання, жива краса рідного краю, його природа, мають місце філософські узагальнення та глибокі роздуми над людською долею. Поезія «Чому сказати й сам не знаю…», яка більше відома під назвою «Стежина», була створена за вісім днів до смерті поета. Вона стала лебединою піснею митця. У цьому творі Малишко вдається до використання образу стежки як символу життя людини. У кожного своя стежка, кожний вибирає сам, якою вона буде, де проляже. Митець не закликає бездумно кидатися в далекі світи в погоні за примарним щастям, щоб потім каятися, шкодувати, марити в снах і наяву за батьківським порогом і стежиною, що веде на Батьківщину:

Кудись пішла, не повертає,

Хоч біля серця стеле цвіт,

Ота стежина в нашім краю

Одним одна біля воріт.

Дощами мита — перемита,

Дощами знесена у даль,

Між круглих соняхів із літа

Мій ревний біль і ревний жаль.

Завжди слід залишатися Людиною, не забувати рідний дім, неньчин рушник із квітками щастя. Стежина одна, але доля готує безліч перехресть, на яких не треба губити добро в душі, яке виплекали в нас батько й мати.

Близькою за духом до «Стежини» є пісня «Вогник» — ліричний спогад про рідну хату, світло в її вікні, тополю під вікнами, батька й матір. Символічним є образ вогника — уособлення родинного вогнища, що виступає орієнтиром у людському житті, який завжди захистить і освітить дорогу в темряві життя.

Особисто мені найбільше подобається зворушлива пісня «Вчителько моя», яку ми співаємо до Свята вчителя або на Восьме березня нашим учителям. Вона дуже лірична й прониклива, і, мабуть, тому деякі із педагогів не можуть втримати сльози, слухаючи її:

На столі лежать зошитки малі,

І роботи час проганяє втому.

І летять-летять в небі журавлі,

І дзвенить дзвінок Хлопчику малому.

Ця пісня — подяка поета всім учителям за їх нелегку, але таку важливу роботу.

Майже всі поезії А. Малишка такі лагідні, ніжні. Тільки читати їх якось незвично: хочеться співати! Творчість видатного поета — справді скарб української культури.