Українська література - шкільні твори - 2026

Історичні реалії XVI сторіччя та їхнє відображення в повісті О. Назарука «Роксоляна»

Всі публікації щодо:
Назарук Осип

У XVI сторіччі влада Османської імперії поширилась та зміцніла. Годі й уявити державу таких обсягів і такої міці: з усіх старовинних міст поза впливом імперії залишились тільки Рим та Сиракузи. Напади на тогочасну територію України були жорстокими та нищівними найбільше страждало населення. Складні часи поневолення відбивались і в народній творчості:

Там в долині огні горять,

Там татари полон ділять…

Один полон з жіночками,

Другий полон з дівочками…

Відомі своєю красою, українські дівчата потрапляли у полон до завойовників, а потім їх відправляли на невольничі ринки, де ними торгували, немов якимсь звичайним крамом. Дія повісті «Роксолана» відбувається не в Україні, тож авторові знадобилось багато історичних знань та знань з релігії, культури, щоб зобразити правдоподібно життя людей в ті далекі часи, та ще й в іншій державі. Ми знаємо, що турецький народ сповідує іслам, тоді як Україна — споконвіку християнська, православна держава…

Тим складніше було призвичаїтись нашим бранкам, тим абсурднішими здавались їм звичаї іншої країни. Місце жінки в ісламі і в християнстві визначено принципово по-різному. Коли українство навіть в ті часи вже звикло до рівності, до міцної родини, у якій вірність с однією з найбільших цінностей, мешканці Османської імперії, особливо — верхівка суспільства, звикли до домінування чоловіка.

Нам незрозумілі описи інших законів гарему султана, де дівчата перебували в розкоші, але в абсолютному їм рівноправ’ї, позбавлені звичайних людських прав, позбавлені вибору та волі. Головою Османської імперії був султан Сулейман Пишний. Скільки титулів мав цей правитель!

Навіть тінню Аллаха на землі називали його піддані! Його владі підкорялись не лише величезні території, а й сотні жінок-бранок, що потрапили до гарему, викрадені з рідних домівок. Постійні інтриги, що точились там, особлива ієрархія, встановлена багаторічними звичаями — ось життя.

Неабиякого розуму та витримки потребувало життя в цьому місці, де за кожною посмішкою ховаються хитрощі, заздрість, злість. Дівчата, що потрапляли до гарему, проходили навчання під пильним наглядом головного євнуха: їх навчали музики, співів, етикету, танців. Але хіба це навчання було самоціллю, вони навчалися заради самовдосконалення?

Найбільшою нагородою був прихильний погляд султана, бо кожна з них потай мріяла підвищитись над іншими, досягти вищого становища в ієрархії гарему. От і все. Гордовиті чужинки, не приймали законів та розпорядку гарему, каралися на смерть.

Читаючи про тогочасні традиції мусульманського суспільства, я раз по раз цінувалася, бо все прочитане здалося мені якоюсь казковою екзотикою, чимось неймовірним. Але все це історична правда. Навіть коли автор повісті «Роксолана» Осип Назарук і додав художній вимисел у свій твір, історичні відомості, побут, суспільний лад Османської імперії він змалював дуже точно!

Насправді, його точність у деталях, прискіпливість до найменших історичних фактів є не тільки ознакою відповідального ставлення до письменницької праці, а й великою допомогою читачеві, який може краще уявити, зрозуміти умови, в яких опинилась головна героїня.