Українська література - шкільні твори - 2026

Веселі вигадки двох друзів (за твором В. Нестайка «Тореадори з Васюківки»)

Варіант 1

Дитинство — весела і щаслива пора. Адже в дитинстві найменші події здаються значними і великими пригодами. Так відбувається і в повісті В. Нестайка «Тореадори з Васюківки», яку я прочитав з великим задоволенням.

Це яскрава і цікава оповідь про пригоди двох товаришів під час літніх канікул. Герої твору Іван Рень та Павлуша Завгородній ніколи не скаржилися на те, що їм нудно. У них ніколи не виникало питання про те, куди себе подіти і куди прикласти свої сили. Хлопчаки постійно щось вигадували і не сиділи на місці. Їхні голови напружено працювали над тим, яку б ще цікаву «штуку утнути», і «штуки» ці виходили у них занадто добре.

Наприклад, взяти хоча б намір товаришів прокласти у селі лінію метро і зробити декілька станцій з цікавими назвами: «Крива груша», «Клуня» тощо. І це була не лише мрія, бо енергійні винахідники, не відкладаючи, узялися копати тунель, який проліг під свинарником. Але хлопці чогось не врахували і стеля тунелю не витримала п’ятипудової плямистої свині на прізвисько Манюня. Вона з тріском провалилася у вириту товаришами яму. Ця невдача примусила друзів на деякий час забути про свої витівки, але зовсім ненадовго.

Потім Ява (Іван) та Павлуша вирішили влаштувати бій биків і стати тореадорами. Кандидатуру колгоспного бугая хлопці відкинули одразу, адже його боявся навіть зоотехнік. Ще один кандидат, цап Жора, був для товаришів несерйозним суперником. Врешті-решт тореадори зупинили свій вибір на корові з дивним ім’ям Контрибуція. Та дарма, що Ява і Павлуша махали перед очами корови червоним килимком, що тягали її за вуха і штовхали — Контрибуція ніяк не хотіла ставати до бою. Тоді Ява розлютився і боляче вдарив корову по губі. Тут і почалася справжня корида: ображена корова миттєво відреагувала і невезучий тореадор опинився високо над землею. А за мить товариші щодуху тікали від Контрибуції, доки не забігли у болото, де й чекали, доки розлючена тварина не заспокоїться.

Та дозвілля непосидючих друзів обмежувалося не тільки клопотом для дорослих та їхніми витівками. Ява та Павлуша були сміливими і добрими хлопчиками. Наприклад, коли друзі почули, як у колодязі скиглить цуценя, вони одразу ж кинулися його рятувати.

Від пригод друзів та їхніх однокласників у мене залишилися незабутні світлі враження, адже книга В. Нестайка сповнена дитячими фантазіями, теплом і добрим гумором. Мабуть, і в самого автора було незабутнє та веселе дитинство, бо тільки людина, яка у своїй пам’яті зберегла найкращі миттєвості дитячих років, могла написати такий чудовий твір, як «Тореадори з Васюківки».

Варіант 2

Дитинство — щаслива й весела пора. Навіть маленькі пригоди в дитинстві здаються великими й значними. Читав книгу "Тореадори з Васюківки" і по-доброму заздрив двом друзям — Павлуші Завгородньому та Іванові Реню. їм ніколи скаржитися на нудне життя у селі. У них не виникає питання, куди себе діти під час канікул. Хлопчики постійно щось вигадують. Вони не сидять на місці. їхній мозок весь час напружено працює над тим, яку б "штуку утнути". І ті "штуки" у них добре виходять. Взяти хоча б намір друзів провести у Васюківці метро зі справжніми станціями "Клуня", "Крива груша" тощо. І це не лише мрії. Енергійні винахідники взялися копати тунель, який проліг саме під свинарником. Однак підземних робіт не витримала п’ятипудова плямиста свиня Манюня. Вона з тріском провалилася у вириту яму. Та й ця катастрофа не змусила друзів забути про вигадки.

Павлуша і Ява (Ваня) вирішили стати тореадорами. Кандидатуру колгоспного бугая відкинули відразу. Бугая боявся навіть колгоспний зоотехнік. Цап Жора виглядав для кориди несерйозно (за його меканням і аплодисментів не почуєш). Друзі зупинилися на корові зі смішним іменем — Контрибуція. Тореадори довго по черзі махали перед носом корови червоним килимком — дарма. Не реагувала тварина і на те, що її штовхали чи тягали за вуха. Вона не ставала до бою. Ява розізлився і боляче вдарив ногою корову по губі. Тоді й розпочалася справжня корида. Контрибуція миттєво відреагувала, і Ява високо злетів над землею. А за мить обидва тореадори щодуху тікали від корови. Не зчулися вони, як опинилися у болоті. Ще й довелося чекати, поки розлючена корова заспокоїться.

Та не лише вигадками та клопотом для дорослих обмежувалося дозвілля двох непосидючих друзів. Вони були сміливими і добрими хлопчиками. Почувши, як у колодязі скиглить цуценя, друзі кинулися рятувати тварину.

Неможливо описати всіх пригод Яви та Павлуші, а також їх однокласників, але від прочитаного лишилися світлі і незабутні враження. Вся книга наповнена тонким гумором, добром, дитячими фантазіями. Схоже, що у самого автора було веселе і незабутнє дитинство. Адже тільки та людина, яка зберегла у пам’яті миттєвості дитинства, могла написати книгу "Тореадори з Васюківки". Цей твір 1979 року рішенням Міжнародної Ради з дитячої та юнацької літератури занесено до "Особливого Почесного списку Г. К. Андерсена".