Українська література - шкільні твори - 2024
Характеристика Лавріна Кайдашенка у повісті Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»
Всі публікації щодо:
Нечуй-Левицький Іван
Лаврін — молодший син Кайдашів, при описі зовнішності автор звертає увагу на зовнішню привабливість хлопця та схожість його з матір’ю. Основні риси: довгасте рум’яне обличчя, веселі сині очі, тонкі брови, русяві кучері. Так описує Іван Нечуй-Левицький хлопця. Образи братів вибудувані на паралелізмі та антитетичних характеристиках, автор завжди прагне підкреслити їх різницю, а не спільність. Карпо виступає сильним та грубим, дещо жорстоким у ставленні до інших. Таке зіставлення необхідне для розуміння того, як образ Лавріна буде змінюватися під впливом різних життєвих обставин.
Лаврін відрізнявся від свого старшого брата, був спокійним та лагідним, веселим та душевним, балакучим та добрим. Його поетична душа бачить у всьому хороше, він шанує людей, з повагою ставиться до батьків, грає на сопілці, що говорить про його ліричну душу та потяг до творчості. Саме цим хлопець і приваблює Мелашку, вони тонко відчувають душу одне одного. Ці персонажі вирізняються з-поміж інших стриманістю, любов’ю до природи та творчості, поетичністю та душевністю.
Про риси характеру та душевну натуру хлопця можна судити з того, як брати вибирали собі дружину. Лаврін хотів, щоб його жінка була гарна, як калина в лузі, та тиха, як літо, а Карпо, навпаки, прагнув завоювати таку «брикливу» дівчину.
Лаврін щиро покохав Мелашку. Він не звертає увагу на те, що вона була з убогої сім’ї, це не змогло затьмарити чистоти і ніжності почуттів. У сімейних стосунках Лаврін не використовує силу, поводить себе спокійно та врівноважено. Проте, на жаль, сімейному щастю подружжя заважають сварки, які точаться у родинному колі Кайдашів. Це заважає спокійному та мирному проживанню, постійні сварки впливають навіть на дітей.
Поступово Лаврін починає втрачати позитивні риси характеру, його дужа черствіє, а мова стає грубою. Його егоїстичні інтереси також починають проявлятися, він перестає слухати батька, після чого авторитет Кайдаша руйнується повністю. Він не хоче поступатися старшому братові, в кінці повісті брати стають майже рівними в проявах власного егоїзму та непримиренності.
У кінці твору акцентовано увагу на сімейних сварках, які виникають між братами, зокрема за шматок землі, за стару грушу, за межі. Головна проблема криється у егоїстичному підході до справи, а не в самій її суті. Проблеми вирішуються неправильним шляхом. Іван Нечуй-Левицький подає це все у гумористичному плані, проте цей гумор носить швидше за все співчутливий характер. Автор акцентує увагу на новому положенні селянина після панщини, на тому, як важко після реформи змінити свої погляди на дійсність і почати жити новим життям. Зокрема розповідається про всі негативні прояви цього процесу, який впливає не тільки на грубих та жорстоких людей, але й ламає тих, хто був добрим та справедливим.