Українська література - шкільні твори - 2024

Які мовні засоби були використані Нечуй-Левицьким у повісті «Кайдашева сім’я»?

Всі публікації щодо:
Нечуй-Левицький Іван

Повість «Кайдашева сім’я» має соціально-побутовий характер, характерним є використання сатирично-гумористичних елементів. У творі правдиво та реалістично відтворено життя селян в другій половині 19 століття. Автор робить акцент на приватних інтересах та дрібновласницькому егоїзмі. Звичними для тогочасної родини були жадібність, марнославство.

Мова твору дуже багата, для творення іронічного та комічного ефекту застосовуються різні засоби комічного. Частіше за все автор вдається до доброзичливого висміювання — гумору. Зокрема, це проявляється в описах зовнішності, цікавою з цього погляду є розмова Карпа та Лавріна про дівчат. Автор вдається до дотепних порівнянь та епітетів, зокрема в мові Карпа, який хоче знайти собі дружину, яка була б «бриклива, як муха в Спасівку».

Іронія посідає вагоме місце, зокрема проявляється в оцінці одних персонажів іншими, наприклад, Кайдашиха іронічно говорить про своїх невісток. Деякі ситуації, зокрема сварки, автор доводить до комічного ефекту. Проблеми головних героїв виступають абсурдними, а ситуації смішними. Вони виникають тоді, коли є певна невідповідність між діями та вчинками й конкретними життєвими обставинами.

Нечуй-Левицький майстерно використовує знижену та високу лексику, грає на контрасті. Наприклад, Кайдашиха порівнюється з безрогою вівцею і таке інше. Змішування високого та низького стилів використано в описі сварки: Кайдашиху названо видроокою (знижена лексика, низький стиль), але наближається вона, ніби сиза хмара (високий стиль, піднесеність, пафос).

Таких ситуацій у тексті немало. Основна мета засобу — показати, що герої, трагічні і серйозні, можуть бути водночас смішними і зображеними в гумористичному плані. Попри те, що автор чи то по-доброму, чи то іронічно, чи то комічно описує певні ситуації та життєві обставини, персонажі твору виступають серйозними, вони не здатні посміятися самі над собою.

Для успішного розкриття образів, крім засобів комічного, застосовуються й інші засоби, зокрема мова повісті багата порівняннями, оскільки в основі побудови образів часто лежить саме антитеза, паралелізм. Яскраво проявляються порівняння у діалогах та авторських портретних замальовках.

Задля посилення ефекту використовуються гіперболи: наприклад, Мелашка пролила всі сльози, навіть материн садок ними полила. Зустрічаються також і літоти.

Епітети (гіркий полин, червоні вуста), метафори (горщик завищав, гризла свекруха) потрібні для увиразнення образів та характерів, певних дій та вчинків, роблять мову твору живою, наближають її до розмовної. Багато синонімічних рядів, що мають ефект ампліфікації та градації: верещали, пищали, сичали, репетували в описі сварки створюють подієвість (зокрема це дієслова).

Діалогічне мовлення твору надає йому динамічності та навіть певного драматичного звучання, сюжет стає напруженим. За допомогою майстерних діалогічних партій вимальовуються образи головних персонажів повісті.