Українська література - шкільні твори - 2026

Відтворення життя селян-кріпаків за повістю «Микола Джеря» І. Нечуя-Левицького

Всі публікації щодо:
Нечуй-Левицький Іван

Варіант 1

Одним з найвідоміших творів видатного українського письменника І. Нечуя-Левицького є повість «Микола Джеря», в якій автор створив яскравий образ кріпака-бунтаря. Боротьбі за кращу він долю присвятив усе своє життя. У цій повісті І. Нечуй-Левицький докладно і послідовно відображує картини тяжкого життя українського селянства. З повісті ми дізнаємося, що головні її герої змушені були коритися своєму панові, адже вони були людьми підневільними.

Сам пан Бжозовський дбав лише про власне збагачення і про свій добробут, а до своїх селян ставився як до звичайної робочої сили. Людське горе і страждання кріпаків його обходили.

Відробляти панщину і згінні дні, тіпати коноплі, лагодити дороги і мости, жати і обмолочувати пшеницю, обробляти панські поля повинні були і старі і малі. Частіш усього за цими роботами селяни не встигали поратися на своїх земельних клаптиках: «Людське жито вже сипалось, а осавула все загадував на панщину, на панський лан, щоб хапати своє жито та пшеницю».

Не оминала панщина і жінок: «молодиці, дівчині, навіть дівчинці, пани накидали прясти на зиму по два півмітки» полотна, причому якщо прядива не вистачало, вони повинні були докладати свого. Крім того, кожна хата повинна була вигодувати за літо двадцять панських качок. Але з економії на качку давали так мало зерна, що «люди мусили годувати качок своєю пшеницею».

Багато кріпаків пана Бжозовського та інших панів одягалися в дрантя і жили впроголодь. «Породіллям пани давали тільки три дні вольного часу на одужання», а потім виганяли на панщину і примушували «до легшої роботи». За будь-яку провину пан мав право карати своїх селян — садити їх у холодну, бити і навіть віддавати у солдатчину.

Та коли головний герой твору Микола Джері і його товариші втекли з панщини до сахарень, вони побачили, що й там жити не краще. Бо й там люди жили в холодних брудних бараках, по дванадцять годин працювали і при цьому майже нічого не їли — кормили їх борщем з гнилої риби і дохлятини та кашею з тухлого зерна.

Таке становище не могло проіснувати довго. Накопичена у серцях ненависть все ж таки вилилася у боротьбу проти панщини, результатом якої стало скасування кріпацтва.

Варіант 2

Довгий час українські селяни були справжніми рабами, які не мали ніяких прав. Вони усе своє життя працювали не панів і віддавали цій роботі свою молодість і усі свої сили. Про таке життя й розповідає у своїй повісті «Микола Джеря» відомий український письменник І. Нечуй-Левицький.

Вже в перших розділах повісті наочно і вагомо розкриваються різні форми поневолення селян. Це й «узаконені» працедні, і «згінні» дні, і податки домашньою птицею та у вигляді прядива. Далі тло оповіді розширюється. Микола Джеря зі своїми товаришами тікають від пана Бжозовського і потрапляють спочатку до Стеблева, потім до Черкас і Анкерманщини.

І. Нечуй-Левицький досить яскраво зображує зіткнення бурлаків з умовами фабричної праці, з життям в робітничих бараках. «В хаті було повно барлогу, як у свинюшниках; там стояв якийсь чад од махорки, од гнилої соломи, од нечистої одежі, од кислого борщу, од бурлацьких онуч». Майже з науковою предметністю і точністю, а разом із тим з не меншою мальовничістю і яскравістю письменник визначає описи риболовецьких промислів. Автор навіть перелічує знаряддя рибальської праці і в усіх подробицях змальовує процес лову риби.

Більше всього увагу читача І. Карпенко-Карий звертає на те, в яких умовах жили кріпаки. Письменник показує, як вічні нестатки і злидні штовхали селян на бунт та боротьбу проти нелюдських умов існування, на втечу з панства і на пошуки кращої долі. У найсміливіших селян-кріпаків був лише один-єдиний вихід — вирватися із того жахливого пекла, на яке перетворилося їхнє існування і відправитися до кращого життя, якого, як потім виявлялося, на рідній землі для них не було.

Повість І. Нечуя-Левицького «Микола Джеря» висвітлює перед читачами найправдивіше картини життя українського селянства за часів кріпаччини. Письменнику вдалося майстерно і реалістично відобразити тогочасний селянський побут, сповнене тяжкої праці нужденне існування, передати зажерливість і жорстокість панів, які думали лише про свій прибуток і ставилися до селян гірше, ніж до домашнього скоту.