Українська література - шкільні твори - 2024
Причини та конфлікт між батьками та дітьми у повісті «Кайдашева сім’я»
Всі публікації щодо:
Нечуй-Левицький Іван
Герої повісті І. Нечуй-Левицького «Кайдашева сім’я» — колишні кріпаки Маруся та Омелько Кайдаші. Тяжка невдячна праця на панщині на все життя наклала на них свої відбитки. Герої повісті дуже рано зістарились. Це добре видно з опису Омельки: : «Кайдаш стругав вісь. Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною». Цей портретний опис Кайдаша яскраво свідчить про його тяжке життя та важку працю під час перебування його у кріпацтві.
Але тепер Кайдашева сім’я стала заможною, у неї з’явилися гарні достатки. Та щоб цього домогтися, Омелька приклав немало зусиль та працював не менше, ніж на кріпаччині.
А якою ж після перебування у кріпацтві стала Кайдашиха? За часи панщини Маруся служила у панському палаці, куди її забрали ще дівкою куховарити. Тут вона і набралася усього поганого, усього панського. В душі у неї розвинулася незрозуміла повага до панів, до усіх тих, хто був хоч трохи багатше неї, а її мова стала лише облесливою або злою. Кайдашиха перейняла усі панські звички і прагнула стати господинею хоча б у своїй родині. Вона намагається верховодити навіть там, де не треба. Як і при панстві, вона грубо і зверхньо ставиться не тільки до своїх невісток, але й до свого чоловіка. Недарма у селі Кайдашиху за її панські звички прозвали «пані економша».
Життя Кайдашевої сім’ї було відносно мирним до тих пір, поки не поодружувалися сини — Карпо та Лаврін. Після одруження синів у родині починається нещадна боротьба за розподіл майна, за «твоє» і «моє». Кожен із синів вважає себе повноправним господарем, а Кайдашиха їм ні в чому не хочеться поступатися. Частіше усього сварки ведуться за батьківське господарство. Жінки готові навіть очі повидирати одна одній за якісь кухлі чи мотовила. У цих сварках досить ярко висвітлюється дріб’язковість персонажів повісті.
У битвах за майно невістка виколює свекрусі око, а син б’є батька. І ось у родині вже повно ґвалту, кричать діти, летять полумиски та горщики. Кайдашиха одного разу скористалася випадком, розмазала кров по обличчю і пробігла так через все село. За це Мотрю посадили в холодну. Та це не допомогло, і сварки між свекрухою, Мелашкою і Мотрею не припиняються і потім. Молоді родини калічать одна одній худобу, крадуть яйця, вибивають вікна. Лише іноді лайки між родичами затихають, та і це ненадовго і незабаром вони починаються з новою силою.
Герої повісті І. Нечуй-Левицького «Кайдашева сім’я» зовсім загрубіли, на протязі усіх подій вони поступово втрачають найкращі людські риси. Автор зображує нам дві сім’ї, рідних людей, які перетворилися один для одного на лютих ворогів: «Дві сім’ї, як дві чорні хмари наближалися одна до другої сумно й понуро». Ці люди дійшли до того, що навіть собаки, побачивши когось з Кайдашів, задирають хвости і здивовано спостерігають, що ж відбудеться далі. Боротьба, яку породило збочене відношення Кайдашевої сім’ї до приватної власності, так і не закінчується. Не закінчиться вона, доки буде існувати система експлуатації однієї людини іншою, системи з її власним злом — приватною власністю, доки буде існувати ненаситне прагнення людини до збагачення і заволодіння все новим і новим майном.