Українська література - шкільні твори - 2026

Психологія та побут українських селян (за твором І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»)

Всі публікації щодо:
Нечуй-Левицький Іван

I. Селяни й кріпацтво. (Кріпацтво дуже позначилося на психології селян; зі стилю життя старих Кайдашів бачимо, як саме воно позначилося. Омелько Кайдаш був працьовитою людиною. Проте за часів панщини він звик до примусової роботи, яка зламала його волю; а ще він упродовж життя не навчився щось вирішувати, залишився інертним та морально слабким. Звідси його пияцтво, невміння вирішити родинні проблеми. На психіку Кайдашихи теж вплинули роки, проведені в молодості на панському дворі. Там вона навчилася домагатись панської ласки, стала на інших селян дивитися з погордою, як на другосортних людей. В її характері є багато чого від психології слуги — дволикість, підлещування до вищих, гордування нижчими).

II. Фольклор у селянському житті. (Фольклор народу залежить від його характеру. Характер українського народу — жартівливий, та разом із тим дуже поетичний, мрійливий. Це ми бачимо в обрядах та у мові персонажів. Ліричну тему задають та підтримують в основному Лаврін та Мелашка. У мові Кайдашихи, Мотрі, Петра — цілий розсип народного гумору: прислів’я, приказки, народні метафори (згадаймо, як мальовничо Петро описав сільських дівчат). А от розмова Мотрі з матір’ю дуже нагадує жалібні родинно-побутові пісні про злу «свекруху, що полум’ям дише»).

III. Ставлення селян до релігії. (Зовні більшість селян, зображених Нечуєм- Левицьким, дуже набожні. Але, по-перше, на селі побутувала велика кількість повір’їв та забобонів, іноді абсолютно безглуздих. Наприклад, п’ятничний піст, який витримував Омелько Кайдаш чи щорічні походи баби Палажки до Києва. По-друге, люди часто нехтували християнськими засадами в побуті: це постійні сварки, плітки, пияцтво, бійки тощо. Тому релігійність героїв «Кайдашевої сім’ї» має сатиричний відтінок).

IV. Модель родинних стосунків.

1. Чоловік та дружина. (У повісті «Кайдашева сім’я» ми бачимо фактично три різні родини — Омелько та Маруся, Петро й Мотря, Лаврін та Мелашка. Хоча всі вони досить благополучні, в кожній із них стосунки між чоловіком та дружиною складалися по-різному. У першій головує дружина: Маруся практичніша, психологічно сильніша за чоловіка, вона вміє ним керувати та іноді, здається, зневажає. Усі спроби Омелька протистояти її владі виглядають блідо. Петро й Мотря варті одне одного: вони обидва не з тих, хто стерпить образу, прагматичні, самостійні, хазяйновиті. Лаврін та Мелашка постійно загартовуються в родинних сварках, але якщо брати окремо, то вони, напевно, найщасливіше подружжя з цих трьох. Лайка в них не є неодмінним атрибутом життя, їхні стосунки керовані любов’ю).

2. Батьки й діти. Війна між Кайдашами.

V. Ставлення до господарства, приватної власності.

VI. Егоїзм. (Егоїзм — це якість, без якої людині важко прожити. Але надмірний егоїзм також може зруйнувати життя. Ми спостерігаємо це в «Кайдашевій сім’ї»: герої опікуються тільки своїми інтересами, не звертаючи увагу на потреби інших людей. Ці люди, в свою чергу, не хочуть поступатися своїми потребами та дають відсіч. Егоїзм викликає байдужість та ворожнечу, від якої страждають усі. Згадаймо історію з горбиком на дорозі, який ніхто із селян не хотів розкопувати, «бо всі їздять, чого я один буду копати». У Кайдашевій сім’ї ланцюгова реакція почалася з Марусиної спроби підкорити Мотрю).