Українська література - шкільні твори - 2024

Питання національної історії та культури в повісті І. С. Нечуя-Левицького «Хмари»

Всі публікації щодо:
Нечуй-Левицький Іван

I. Поява повісті «Хмари». (Твір був написаний у 1870 — 1872 роках і відразу почав свій похід «по муках». Майже сорок років письменник вимушений був щось допрацьовувати, так тривало аж до 1908 року).

II. Переслідування цензурою. (Коли повість вийшла друком, цензура вилучила всі гострі питання щодо національного становлення українського народу, а також місце, де гостро та негативно, іноді сатирично описано духовенство та русифікаторська політика самодержавного уряду).

ПІ. Головна ідея твору. (Це протест проти насильницької русифікації, соціального та національного гніту з боку царського самодержавства, символом чого й виступають «чорні хмари»).

IV. Тема інтелігенції. (У повісті художньо змальовані два покоління інтелігенції, які діють у часи посилення національного гноблення в Україні, утисків і заборони її мови та культури).

V. Світоглядні позиції героїв твору. (За висловом І. С. Нечуя-Левицького на душі героїв опускаються «чорні хмари» — символ Російської імперії, яка заперечує будь-яку індивідуальність: чи то особисту, чи то національну).

VI. Образи «охмарених» у повісті. (Це Василь Дашкович і Степан Воздвиженський. Перший — жертва, другий — носій. Як не дивно, зустрівшись замолоду, вони, зовсім різні за ментальністю, стають товаришами. Також серед «охмарених» є представники молодого покоління — Ольга й Катерина. На жаль, вони вже спотворені псевдоосвітою в інституті, який ще більше засліпив їх, ніж просвітив).

VII. Проблематика повісті. (І. С. Нечуй-Левицький наголошує на відсутності в його героїв інтересу до культури та історії народу, бездіяльність, інертність, що веде до денаціоналізації. Усі проблеми українця полягали в тому, що він часто зраджував свою націю).

VIII. Питання національного відродження. (У повісті «Хмари» І. С. Нечуй-Левицький висміює рушійну силу інтелігенції, яка вже не здатна відродити націю, повернути втрачене. На жаль, ні! Безодня бездуховності поглинула їх, вони не здатні до боротьби за суспільні права).