Українська література - шкільні твори - 2024

Моє ставлення до молодого покоління у повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»

Всі публікації щодо:
Нечуй-Левицький Іван

«Кайдашева сім’я» — епопея життя українського села в перші десятиріччя після реформи 1861 року. У творі замальовується побут селянської родини після скасування кріпацтва. З комічних сцен життя сім’ї Кайдашів виростає реалістична і водночас трагічна картина життя селянства — темного, забитого віками панщини, роз’єднаного новими буржуазними порядками.

Майстерно виписані у творі представники молодого покоління: Карно і Лаврін, Мотря і Мелашка. Під впливом подій, які відбуваються в повісті, змінюються їхні характери і погляди.

З розмови братів про дівчат видно, що Лаврін — ніжна людина, його думки сповнені солодких мрій. Він любить жартувати, сміятися, привітно і ласкаво ставиться до людей. Приваблює його мова, співуча, мелодійна, схожа на пісню. Своє захоплення Мелашкою Лаврін висловлює так: «І де ти, крале, вродилася з твоїми шовковими бровами? Коли б ти була зозулею в гаю, то я тебе і там упіймаю». Лаврін покохав Мелашку з першого погляду. Ні бідність її, ні невдоволення матері невісткою не здолали чистоти і ніжності його почуттів. Але, на жаль, у безперервних сутичках у Лавріна поступово зникають поетичні риси його вдачі, його душа черствіє.

Карпо — грубий, черствий парубок. Його очі завжди сердиті, бліде лице — неласкаве. «Він ніколи не сміявся гаразд, як сміються люди, а його насуплене жовтувате лице не розвиднілось навіть тоді, як губи осміхались». Карпо — непривітна людина, а через нескінченні сварки стає дедалі більше й більше грубішим. Доходить до того, що в пориві злості він кидається на батька з кулаками і кричить: «Задушу, іродова душе!» Прагнення власного матеріального достатку заглушує в Карпові родинні почуття і доводить до того, що він перед очима всього села женеться з дрючком за рідною матір’ю.

Щодо невісток, то й у їхніх характерах відбуваються зміни. Егоїстична, сварлива, скупа Мотря ще більше зненавиділа людей, коли стала самостійною господинею. У неї з’являються злість і жорстокість. Поряд із Мотрею автор показує Мелашку. Вона добра, спокійна, в усьому підкоряється свекрусі. Та під впливом Кайдашів вона втрачає свою душевну красу, привабливість, доброту, стає егоїстичною, як і інші члени родини.

Я вважаю, що якби не було сварок у Кайдашевій сім’ї, якби всі жили мирно, то Мелашка і Лаврін залишилися б добрими, спокійними, привабливими, а Карпо і Мотря не почерствіли б ще більше, а навчилися б поважати людей, цінувати доброту.

Мені не подобається, що всі вони зосереджені на їхніх взаєминах, і замість прагнення миру і злагоди у них виникає озлобленість одне до одного. Не уявляю, як рідні люди можуть будувати своє життя на взаємній недовірі, лукавстві та дріб’язковості. Вони просто приречені вести хатні війни постійно, марно силкуючись вихопити собі більший шматок.