Українська література - шкільні твори - 2026

І. Нечуй-Левицький - художник життя народного

Всі публікації щодо:
Нечуй-Левицький Іван

I. І. С. Нечуй-Левицький — видатний майстер реалістичної прози. (Самобутній художник, вдумливий спостерігач народного життя, він утілив у своїх творах характерні соціальні моменти тогочасної дійсності).

II. Твори письменника — розгорнута картина життя знедоленого селянства, його стихійний протест проти гноблення й визиску.

1. Уболівання за долю скривджених у ранніх творах письменника — «Дві московки», «Рибалка Панас Круть». (Повість «Дві московки» (1866) переносить читача в старе покріпачене село, пригнічене злиднями, безземеллям, солдатчиною. У творі йдеться про тяжку долю жінки-селянки, про горе матері-вдови, про насильне розлучення закоханих. У центрі твору образи Ганни і Марини, двох безталанних жінок-«московок», що поривались до щастя, але не зазнали його, бо сумні обставини тогочасної дійсності передчасно звели їх у могилу.

Оповідання «Рибалка Панас Круть» розповідає про тяжке життя Панаса Крутя, який був майстром на все (купінір, швець, кравець, музикант), та через панів і глитаїв-шинкарів усе його життя минає в нужді).

2. Повість «Микола Джеря» — найбільше досягнення української класичної прози другої половини XIX ст. (У творі письменник розповідає про життя й боротьбу українського селянина-бунтаря за часів кріпаччини та в перші пореформені роки, про його безперервні конфлікти з суспільством, заснованим на насильстві й несправедливості).

3. Повість І. С. Нечуя-Левицького «Бурлачка» — перша спроба змалювання селян-хліборобів, що змушені були піти із села на фабрики й заводи, спроба показати життя бурлак. (Трагедія дівчини-селянки Василини розгортається на широко виписаному тлі розорення села, наймитування бідняків на бурякових плантаціях у панській економії, експлуатації робітників на суконній фабриці. Складні випробування припали на долю Василини, здавалося, що вона загине під тиском соціальних обставин, і все ж бурлачці вдалося вирватися з гнітючих обіймів бездуховного існування. «Щасливим» фіналом письменник намагався довести, що людина, повіривши в себе, зможе перемогти, здавалося б, нездоланні перешкоди).

4. «Кайдашева сім’я» — глибоко реалістичний твір, одне з найкращих досягнень письменника. (Це ціла епопея життя українського села в перші десятиліття після реформи 1861 року. Глибоке знання тогочасної дійсності дозволило письменникові розкрити суть суперечливих соціально- побутових відносин, породжених приватною власністю, показати безкультур’я, забобони, що обплутали селян. Письменник-реаліст змалював сумно-смішні картини «ідіотизму сільського життя», що залишились від кріпацтва і посилились умовами пореформеної дійсності. Основу сюжету твору становлять епізоди родинного життя Кайдашевої сім’ї, в якій точиться боротьба за приватну власність. Духовна роз’єднаність — ось те лихо, яке щодня отруює життя і батьків, і їхніх синів і невісток).

III. Г С. Нечуй-Левицький — виразник ідей і прагнень поневоленого селянства. (Його творчість органічно пов’язана з життям трудового народу, з його боротьбою за соціальні й національні права. Співчуваючи прагненням трудящих мас, їхнім сподіванням і пориванням до кращого майбутнього, письменник намагався йти в ногу з часом, порушуючи болючі й злободенні теми, що їх диктувало саме життя).