Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - шкільні твори - 2025
Громадянська лірика поета — вибух найвищої сили емоцій» за творчістю Олександра Олеся
Всі публікації щодо:
Олесь Олександр
Варіант 1
Громадянська лірика зазвичай висловлює особисту суспільну позицію поета, його ідеали і переконання, ставлення до національної культури і рідної мови, до історії свого народу і Батьківщини. Завдяки цьому, завдяки красі, правдивості, привабливості і силі поетичне слово має цінність не тільки для сучасних, але і для майбутніх поколінь. Майстрами такого поетичного слова були відомі українські поети Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка, М. Старицький, О. Олесь та багато інших, не менш талановитих митців.
О. Олесю довелося жити і творити на початку ХХ століття, у буремні революційні часи. Жовтневу революцію 1917 року поет, як і віками гноблений український народ, зустрів із піднесенням, адже перед Україною уперше постала надія на національне відродження і власну державність. О. Олесю пореволюційна Українська Народна Республіка була зрозумілою і бажаною, адже її керівництво розгорнуло велику роботу по духовному відродженню народу і становленню української державності.
Жовтневій революції О. Олесь присвятив багато віршів. Наприклад, ці події він вітав віршем «Воля! Воля? Сниться, може?». У цьому вірші передається радісна схвильованість ліричного героя і його співвітчизників тими суспільними змінами, які спочатку відбулися у далекому від України Петербурзі, а потім і на рідній землі. Хвилювання, радість, величезна емоційна напруга майстерно відображуються у художньому поетичному стилі автора. Герой вірша немов спостерігає швидкоплинність революційних подій і прагне розповісти про ці події якомога більшому колу людей.
Вірш «Воля! Воля? Сниться, може?» починається неодноразовим повторенням слова «воля», адже український народ насамперед чекав волю, за яку боровся не одне століття: спочатку проти польської шляхти, потім проти татарів і турків, а потім і проти російського самодержавства. Цей вірш О. Олесь написав швидкозмінною, уривчастою мовою, при цьому кожне його слово створює окрему картину. Питальні речення і часті вигуки ще більше посилюють експресивність цієї громадянської поезії і передають піднесений настрій вірша. А слова «брате» і «друже» підкреслюють спільну радість і спільну надію українців на краще життя, на вільне та незалежне існування у складі окремої держави.
Не менш яскравими прикладами громадянської лірики О. Олеся є поезії «Лебідь» і «1 Мая». Автор не тільки вітав революцію, він був готовий боротися за волю у рядах робітників, яких порівнював з «нестримним потоком» і з бурхливими «хвилями». Ще один вірш цього жанру — поезія «О слово рідне! Орле скутий!». У ній поет прославляє український народ, якому вдалося в страшну годину зберегти рідну мову і пронести через століття національні традиції. Слово в громадянській поезії О. Олеся — це сонце і меч, це душа народу, яку можна зберегти тільки зберігши рідну мову.
Варіант 2
Громадянська лірика — це особиста позиція поета у суспільстві, його переконання, ідеали, ставлення до рідної мови, до національної культури, історії, іншими словами — сила, привабливість, правдивість, краса і цінність його поетичного слова для сучасних і наступних поколінь. Великими майстрами громадянської лірики були ї. Франко, М. Старицький, Леся Українка.
Лютневу революцію 1917 року народи Російської імперії зустріли з піднесенням. Перед віками гнобленим народом України постала надія на власну державність і національне відродження. Українська Народна Республіка, яка розгорнула велику роботу у справі духовного відродження народу, була бажаною і зрозумілою для О. Олеся. Поет вітав революцію віршем «Воля! Воля? Сниться, може?. . » Цей вірш передає радісну схвильованість ліричного героя і всього народу тими суспільними змінами, що відбулися спочатку в далекому Петрограді, а потім — в Україні. Величезна емоційна напруга, радість, хвилювання майстерно передаються у поетичній стилістиці вірша, а також у його лексиці. Людина немов спостерігає швидкий плин подій і хоче розповісти про ці події іншим. Вірш починається повторенням слова «воля» — це виправдано, бо народ чекає насамперед волю, за яку він боровся віками — то проти польської шляхти, то проти татаро-турецьхих людоловів, то проти російськ го самодержавства.
Весь вірш написано уривчастою, швидкозмінною мовою. Кожне слово становить собою цілу картину. Часті вигуки, питальні речення ще більше посилюють експресивність поезії, передають її піднесений настрій. Про це ж говорять і звертання: друже, брате. Спільна радість і спільна надія зріднили всіх людей.
Вірш «Замовкніть всі: великий час прийшов», як і ще деякі поезії на близьку тему, написаний у відповідному ключі. Олесь хоче підкреслити важливість історичного моменту, вибору, від якого залежить доля країни. Відповідно до цього змінюються і тон звернення поета, і лексика. У цьому вірші О. Олесь закликає всіх замовкнути, зосередитись, адже навіть гармати замовкли — так, немов на молитві. Це враження посилює образ Матері, яка стала на коліна, благаючи Україні світлу долю. Урочистий тон вірша посилюється відповідними образотворчими засобами («великий час прийшов., «на терезах життя і смерті ми»). Завершується вірш упевненістю, що кожен син народу віддасть життя за вільну батьківщину: «За волю кожен з нас поляже».
Вірші «1 Мая» і «Лебідь» О. Олесь записав до свого щоденника в 1917 році. Він не тільки вітав лютневу революцію, але ладен був боротися за волю разом з робітниками, яких у вірші «1 Мая» порівнює з «хвилями» і «нестримним потоком». О. Олесь і оспівує, і оплакує революцію, боляче переживаючи її поразку. У поезії «Лебідь» поет говорить про прекрасного білого лебедя, який кликав лебедину зграю «розгорнути крила», та навколо стояла темна ніч, і лебідь втратив надію розбудити птахів — «вдарився об камінь, зранив собі груди, крила поломав». Але сонце зійшло, зграя прокинулась, піднялась у небо, полетіла у щасливий край.
Вірш О. Олеся «О слово рідне! Орле скутий!» — пристрасний гімн рідному слову. Поет прославляє народ, який зберіг рідну мову в страшну годину, «коли він сам стоять не міг». Слово в поезії О. Олеся може бути мечем і сонцем. Слово — це душа народу і її, душу, можна зберегти, тільки зберігши мову. Вірш «О слово рідне! Орле скутий!»
