Українська література - шкільні твори - 2023

Героїчний вчинок хлопчика з поеми О. Олеся «Печенізька облога києва»

Варіант 1

Героїзм — здатність, ризикуючи своїм життям, захищати життя інших людей. У творі Олександра Олеся йдеться про героїчний вчинок хлопчика. Поема має назву «Печенізька облога Києва».

Проці події залишилися відомості у літописі, хоча ім’я героя невідоме. Невідомий київський хлопчик — головний герой поеми. Під час облоги Києва печенігами він вирішив допомогти передати звістку воєводі Претичу:

«Я піду», — хлоп’я говорить

І з вуздечкою іде.

Герой знав мову ворога, тому видав себе за печенізького хлопчика. Вдавши, що шукає «буланого коня», він добіг до Дніпра й переплив до іншого берега. Перепливаючи річку, маленький розвідник ризикував своїм життям:

Туго луки натягають.

Стріли кидають вперед,

То пірне хлоп’я у воду,

То заб’ється в очерет.

Завдяки вчасній допомозі хлопця київське військо розігнало ворогів від стін міста. Вчинок маленького хлопця, дійсно, героїчний.

І хоча ім’я його не залишилося в історії, але сама історична подія досить повчальна. Велика та славна країна, у якій навіть діти — герої. Дитячий героїзм трапляється і в наш час, коли мужні герої рятують у небезпечних ситуаціях близьких і друзів, попереджають про небезпеку відповідні служби. Тож велика пошана маленьким героям!

Варіант 2

Стародавні літописи — це невичерпне джерело історичної інформації про минуле нашого народу. Літописні оповідання й легенди стали основою багатьох художніх творів. Як приклад можна навести твір М. Вороного «Євшан-зілля» та О. Олеся «Печенізька облога Києва». У рік 6476 [968], повідомляє Нестор-літописець, вперше прийшли на Руську землю печеніги. Оточили печеніги столицю — не можнабуло з міста вийти, вісті послати. Люди знемагали від голоду й спраги:

А у місті плач і стогін:

Ані вийти, ні ввійти,

Став людей косити голод,

Став в могили їх нести.

Так підхоплює повіствування давнього літописця український поет О. Олесь, наповнюючи його новими виразними й емоційними деталями. Відразу слід сказати, що літописне оповідання про хлопця з обротькою (вуздечкою) характеризується стислістю, лаконічністю. Не можна стверджувати, що деталі в ньому відіграють другорядне значення, але увага автора сконцентрована, в першу чергу, навикладі подій та їх історичній оцінці. Особливо це помітно у репліках дійових осіб. Наприклад, гінці, звертаючись до Святослава, говорять: «Ти, княже, чужої землі шукаєш і дбаєш про неї, в свою полишив… Якщо ти не прийдеш, не оборониш нас, — то таки нас візьмуть. Чи тобі не жаль отчизни».

Ядро оповіді О. Олеся — подвиг хлопчика, який наважився переплисти на інший берег Дніпра і повідомити про облогу міста. На жаль, ми не знаємо досі ані імені, ані віку героя. Проте зрозуміло що малий прекрасно усвідомлював наслідки своїх дій. Не так вже й просто було наважитись піти у табір ворогів. Поет підкреслює численність половців: «як тієї сарани», «Як пробитися крізь хмару, як пройти через ліси?»

Хлопець вдається до хитрощів, удає, ніби шукає коня. Зрозуміло, що воїни навіть не звертають на нього увагу — чи зможе один малюк врятувати велике місто? Вони дають йому корисні поради:

Так колись ти і в бою

Задрімаєш і за хвильку…

Стратиш голову свою.

Хлопчик поводить себе як справжній професійний актор, звертаючись до усіх зустрічних із жалібним проханням. Тільки тоді зрозуміли печеніги, що їх ошукали, коли посланець вже кинувся вплаву могутні хвилі Дніпра. Ще деякий час вороги нерішуче товклися на березі, але ніхто з них не наважився кинутися за хлопцем. Нарешті мета досягнута — хлопець у таборі своїх. Гнівний вогонь звучить в його словах, звернених до захисників київської землі. Вояцтво на чолі з вірним боярином Претичем виступає на захист міста. Печеніги злякалися. У похід вони виступали, коли Святослав покинув Київ. Отже, на його повернення ніхто не очікував. Місто врятовано, але не завдяки грізній військовій силі. Головний герой — відважний і сміливий хлопець, ім’я якого навіть не збереглося.