Українська література - шкільні твори - 2026

«Ах, скільки струн в душі дзвенить!» (життя і творчість О. Олеся)

Неповторність творчості О. Олеся. (Самобутність і неповторність творчості О. Олеся критики помітили одразу. І. Франко захоплено привітав першу його збірку і, хоча іронічно поставився до його захоплення коханням, все ж таки побажав молодому поетові «приємної забави». Про Олеся писали П. Филипович, М. Зеров, С. Пилипенко, М. Грушевський, М. Рильський).

Світ слова й почувань поета.

Я марив лицарем з’явитись перед вами.

Гінцем і вісником життя!

(Рання поезія Олександра Олеся — це оспівування романтики життя. Він чітко усвідомлював себе українським поетом, і хоча йому бракувало чітких ідейно-суспільних поглядів, поет вірив, що Україна відродиться, нація загартується у перших революційних зрушеннях. Себе він бачив лицарем, «гінцем і вісником» нового життя).

Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга —

Се лиш тому, що склалось так життя.

(Захоплено сприйнявши революцію 1917 року, О. Олесь дуже скоро розчарувався не в її гаслах, а в методах ведення боротьби. Поет був змушений виїхати за кордон. Тяжке, невеселе життя в еміграції породило в його піснях жаль і тугу за втраченою Батьківщиною, внесло ностальгічні мотиви в поезію).

Яв полі буду сам стояти.

Шаблі ворожі відбивати.

(Поети-емігранти рідко знаходили спільну мову. Вони не могли об’єднатися, кожен хотів бути вождем. Олександр Олесь стояв осторонь цієї боротьби. Своєю поезією він намагався оборонити рідне слово, боляче реагував на прояви порушення прав людини на Україні, говорив про сваволю сталінського режиму. Серце поетові краялося через свою відірваність від рідної землі, але він розумів, що за таких обставин не може повернутись на Батьківщину).

Сенс життя О. Олеся. (Своєю поезією Олександр Олесь утверджував віру, надію, любов. Він любив Україну, любив людей і життя, творив добро, вірив у те, що сила народного духу не може бути знищена. У найтяжчі хвилини поет беріг у собі людину, боровся і сподівався на краще. Сенсом його життя була поезія.