Українська література - шкільні твори - 2023

Героїчний вчинок хлопчика (за твором О. Олеся «Печенізька облога Києва»)

Варіант 1

Надзвичайно хвилююче написано твір «Печенізька облога Києва». Читаючи його, я ніби знов і знов відчуваю те, що довелося пережити відважному хлопцеві, який зміг врятувати ціле місто від печенігів. Не можна не дивуватися мужності та кмітливості, які проявив цей юнаку критичну годину. Адже це був хоробрий та відчайдушний вчинок — спробувати дістатися на інший берег Дніпра. Треба було пройти крізь вороже військо.

Хлопець виявився надзвичайно сміливим. Він добре усвідомлював, що якщо його схоплять, то вб’ють. Хлопец ризикував своїм життям, щоб врятувати вмираючий з голоду Київ. Це говорить про те, що хлопець був патріотом своєї країни. Вразили мене і його надзвичайна кмітливість, глибокий розум, те, як він зміг перехитрив ворогів. Зробивши вигляд, ніби він один з них і простошукає загубленого коня, він дійшов до Дніпра. А коли вороги кинулися до нього, хлопець був уже на середині річки. Так відважний юнак зміг повідомити пронадзвичайне становище Києва хороброго Претича і цим врятував місто. І хоч ім’я хлопця давно забуте під вагою століть, його героїчний вчинок до сьогодні неперестає хвилювати та захоплювати.

Варіант 2

Український народ завжди мужньо захищав рідні землі від загарбників. Про це залишилися численні записи в літописах. Одна з таких згадок наштовхнула видатного поета Олександра Олеся настворення чудового твору — «Печенізька облога Києва».

Події відбуваються за часів Київської Русі. Коли князь Святослав забарився в поході під Болгарією, а воєвода Претич за Дніпром проводив військові навчання молодих дружинників, на Київ напали печеніги. Міщани залишилися беззахисними. Вони не були готові до тривалої облоги, тому в них швидко закінчилася їжа і почався голод. Багато людей забрав він у могили. Стали думати кияни, кого б їм послати до Претича зі звісткою. Тут озвався хлопчик: «Я піду!». Він узяв вуздечку і непомітно дістався до гаю поблизу ворожого табору.

Удаючи з себе печеніга і розмовляючи їхньою мовою, хлопчик пробирався до берега Дніпра. Він ні в кого не визвав підозри, бо всіх розпитував, чи не бачив хто його буланого коня. Коли показався берег річки, маленький киянин швидко скинув з себе одяг і

Через мить ужепо хвилях

На той берег він пливе.

Як побачили це печеніги, вони зрозуміли, що до чого і почали стріляти з луків. Але хлопцеві пощастило і він неушкодженим вибрався на берег, помчав степом до Претича. Там розповів про становище у місті, про голодомор і закликав дружинників врятувати мешканців. Військо одразу ж виступило в похід. Коли печеніги побачили воїнів, вони вирішили, що це повертається з походу Святослав, і з переляку кинулися тікати.

Завдяки героїчному вчинку хлопчика, його рішучості, кмітливості і хоробрості Київ було врятовано від ворога. І хоча ім’я рятівника не збереглося, пам’ять про нього передається з покоління в покоління.