Українська література - шкільні твори - 2024

Метафоричність мови в поезії Б. Олійника

Всі публікації щодо:
Олійник Борис

Варіант 1

Іван Драч так сказав про Бориса Олійника: "Борис Олійник — поет високої відповідальності за Сподіяне на землі, за чистоту традиції порядності і чесності, поет, який романтизує лицарське начало в людині". І ми можемо вповні погодитися з цією думкою, оскільки творчість поета втілює загальнолюдське поривання до прекрасного, чистого і духовного в людині та світі.

Поезія Бориса Олійника дуже земна, тепла й чиста, немов чисте джерело. Навіть коли він торкається філософських тем, слово його не втрачає зв’язку із сьогоденням. Поет ніколи не дозволяє собі стати занадто патетичним, пишномовним, хіба що тільки в тих випадках, коли хоче висловити іронію, з гумором подивитися на життя. Гумору ж його притаманна вишуканість, гострота в дусі народних традицій; інтонація гумористична чи сатирична має величезну кількість відтінків.

Згадаємо, наприклад, його вірш "Чарівник", присвячений М. Рильському, який захоплює читача своєю поетичною граційністю, мудрим і теплим усміхом. Але цей тон може швидко змінитися зі зміною загальної тональності вірша:

Тоді гукну:

— Беріть планети з бою,

Ламайте світ дюралевим крилом,

А я лишуся на землі вербою,

З якої перше колесо пішло.

Ці рядки вражають своєю глибокою метафоричністю, емоційністю поетичного образу. Так, протиставляються поняття: "дюралеве крило", що ламає світ, і "верба" — вічне дерево, джерело тепла, життя, оновлення. І ліричний герой хоче стати вербою, першоджерелом життя, з якого "перше колесо пішло". Поезія змушує задуматися про епоху, в якій судилося жити поетові.

У кожному своєму вірші поет намагається відобразити та осягнути душу народу, його долю в усій її складності, висловити гордість своєї приналежності до нації:

Міцнюща моя кров. Жаркіша від огнива.

І, певне, недарма татарський людолов

Вогонь моїх дівчат висмоктував хапливо,

Щоб освіжить свою уже осінню кров.

Творчість поета критики називали "поезією глибокого дихання", чутливою до національної історії. У творах Бориса Олійника відчуваємо органічно засвоєну фольклорну образність, а також високі здобутки класиків української літератури, зокрема Т, Шевченка, П. Тичини, відчутні в його поезії також мистецькі шукання сучасних йому поетів світу. Тому, мабуть, у найкращих творах поета немає зайвих, естетично недосконалих рядків, скрізь у них пульсує жива думка, а слово поета красномовне, побудоване за допомогою влучних метафор:

Над штормом, над шабельним зблиском.

Над леготом теплим в житах

Гойдається вічна колиска

Маятником Життя.

"Вічна колиска" — це метафоричне означення неперервності життя, існування людства, вічності його. "Маятник Життя" — це постійний рух часу, можливість вибору того чи іншого напрямку, недарма ж вірш називається "Вибір".

А з якою неперевершеною глибиною, з якою справжньою ТЄІІчотою синівського серця і водночас з якою простотою слова пише поет про матір у вірші "Сиза ластівка":

Ти від лютої зими

Затуляла нас крильми,

Прихилялася

Теплим леготом.

Задивлялася білим лебедем,

Дивом-казкою

За віконечком,—

Сива ластівко,

Сиве сонечко.

Весь твір побудований за допомогою розгорнутої метафори: маги — сива ластівка. І звідси маємо такі риси образу: мати закриває дітей крильми, голос її — тихий легіт. Сиве сонечко — постаріла в турботах мати, яка від дала все своє життя дітям, захищала їх, і діти поверталися до неї, як повертаються навесні журавлі до вишневого саду.

Вдаються поетові також вірші медитативного характеру з притаманною їм сповідальною силою, осмисленням різних життєвих колізій та ситуацій. Наприклад, дуже цікавими є такі вірші, як "Був чоловік… І — нема", "Погоня… Постріл", "Між людей у будні й свята". Притчевість загалом притаманна творчості Бориса Олійника. У таких віршах, як "Про середину", "Притча про ноги", "Притча про славу", "У поета гроші завелись" та інших, основний спосіб вираження художнього змісту — це художня умовність, вигадка. Саме цими рисами позначена сюжетна лінія, що має елементи казковості, фантастики, алегоричну та символічну образність. Наскрізь алегоричною є також поезія Бориса Олійника "Балада про людину, у якої дорога не закінчиться". І хоча, можливо, наші сучасники будуть не зовсім згодні з позицією поета щодо деяких життєвих реалій, але метафоричне зображення краплі крові — калинової краплі, яка падає на прапор, очищуючи його, справді мистецьке:

Калинова крапля

Скотилась з грудей

На ниви, на роси, на визрілий день.

І впала та крапля

На праведний прапор,

Чистіший і вищий за сонце руде.

Метафоричною є також згадка про "жаб" та "вужів" — тобто мізерних і дрібних людей.

Твори Бориса Олійника витримали перевірку часом, читацькою увагою і засвідчують, що перед нами поет мислячий, глибокий, гострий, що творчість його стоїть поряд з художнім доробком найкращих співців України.

Варіант 2

Література — це мистецтво асоціацій. Її основний виражальний засіб — слово. Мова художньої літератури багатюща на різні тропи: епітети, метафори, синекдохи, паралелізмі!, гіперболи, які виконують роль творення художнього образу. Улюблені засоби творення образів складають індивідуальний стиль кожного письменника, саме тому ми не сплутаємо вірш Т. Г. Шевченка і вірш І. Ф. Драча, відрізнимо прозовий уривок І. Нечуя-Левицького від уривка з твору Марка Вовчка. Свій неповторний авторський стиль має і видатний український письменник Борис Ілліч Олійник, мова творів якого яскраво метафорична.

Метафора — це один із основних тропів поетичного мовлення. У ній сутність одних явищ і предметів розкривається через інші за схожістю чи контрастністю. І чим віддаленіші зіставні об’єкти у вірші, тим яскравіша метафора, тим більше вражень і відчуттів дарує вона читачеві. Існує кілька різновидів метафори, наприклад, коли конкретне явище поєднується з ознаками іншого конкретного явища чи предмета, коли ознаки конкретного явища накладаються на абстрактне явище тощо. Прикладом першого різновиду може бути сполучення "лілея руки", коли письменник змальовує білу, ніжну руку коханої у поезії "Мелодія":

Це приходить, мов сон. Це приходить до мене із марень:

Теплий шепіт і схлип… чи сльоза, чи роса од ріки?

І на обрій вечірній ляга, мов на еллінський мармур,

Ледь означений профіль і тиха лілея руки.

В іншій поезії метафори дозволяють створити Б. Олійнику романтичний узагальнений образ коханої, яка вічно кличе до звершень, незважаючи на століття, на епохи. "Вага століть" не може зупинити закоханого на цьому шляху, якщо кличе його дівчина, що стоїть на розі вітрів, не згинаючись під ними:

Я спокійно б лежав під вагою століть,

Я б давно вже й землею став,

Але ж бісова дівка на кручі стоїть,

Обгорнувши вітрами стан.

Метафора дозволяє поету малювати картини природи й оживлювати їх, поєднувати колір і запах, уповільнювати час або пришвидшувати його. Вислів "пливуть отари" розгортає картину повільного руху втомленої і ситої худоби:

Зоря любистком пахне над Дніпром.

Пливуть отари в надвечір’я з паші…

Оскільки більша частина поезій Б. Олійника присвячена зображенню матері, то найцікавіші метафори зустрічаємо саме в них. Ці метафори дозволяють змалювати привабливий, добрий, щирий і теплий образ матінки-"горлиці", "ластівки", "сонечка", до якої звертається вдячний син. Мати, бажаючи дитині найкращого, оберігає її спокій, полегшує життєву дорогу:

Мати сіяла сон під моїм під вікном,

А вродив соняшник.

І тепер: хоч буран, хоч бур’ян чи туман,

А мені — сонячно.

Одним із різновидів метафори є персоніфікація, тобто оживлення неживих предметів. У Б. Олійника живе все навколо, природа може радіти і сумувати. Наприклад, у поезії "Пам’яті Павла Тичини" природа й людина рівно співчувають втраті:

Він пішов… На ворота схилилася пісня…

Коли осінь вмирає на сивому-сизому вітрі,

Ми старієм на рік за законами вічного права.

Різновидом метафори є також алегорія. Немає рівних цілій поемі алегорії Б. Олійника "Крило", в якій письменник зображує розгорнутою метафорою гармонійне життя людини і природи, втрату віри в добро.

Борис Ілліч Олійник талановито використовує багате джерело метафоріки українського художнього мовлення, а також активно витворює за допомогою такого засобу, як метафора, власні неповторні художні образи, які вирізняють його поезії з-поміж інших.