Українська література - шкільні твори - 2026

«Вибір» Б. Олійника і мій вибір

Всі публікації щодо:
Олійник Борис

«Життю — ні кінця, ні начала», — пише Борис Олійник у своєму вірші. І одразу ж зміст і значення того описаного поетом вибору виносяться далеко за межі окремої ситуації, окремого життєвого епізоду. У своєму вірші поет говорить не про вибір, а про Вибір — світогляду, життєвої позиції, філософїї.

зрештою, антитеза в цій поезії проста:

Один передбачливо очі Прикрив ще за крок від межі.

Ввійшовши клітиною ночі Тихенько: чи жив, чи й не жив?

А інший — на кроки не міряв:

Летів, і гримів, і… згорів,

І люди відкрили в сузір’ях Зіницю нової зорі.

Антитеза проста, але вибір не простий. Антитеза проста, але вибір дійсно одвічний. Це одвічне протиборство активного життя, діяльності, прагнення й «тихенького» існування. Імовірно, лукавить людина, яка стверджує, що ніколи їй не хотілось комфортного, безпечного, стабільного, оцього «тихенького» буття. Але є люди, які все-таки роблять інший вибір. До таких належить і ліричний герой поезії Бориса Олійника.

Хочеться написати, що кожен має жити повно, насичено… Але я цього не напишу. Поезія Олійника «Вибір», на мою думку, не заклик до дїї, а заклик до роздумів. Бо не кожен в змозі подужати оце насичене життя й існування. Кожне «летів, і гримів, …згорів» вимагає внутрішньої відповідальності й сили духу, що має не кожен. Відтак цей вибір, навіть Вибір, залишається відкритим протягом досить довго часу — аж допоки людина не зрозуміє для себе: чи стане сил, чи стане волі?

Що ж до власного вибору, ліричний герой поезії Бориса Олійника висловлюється однозначно, бо він свій вибір вже зробив:

Я б вибрав найвищу почесть:

У чистім і чеснім бою На чорному мармурі ночі Зорю записати свою!

Мені подобається, що цей вірш прочитується не як «мій вибір правильний, приєднуйся до такої життєвої позиції, бо кожен має так жити», а прочитується як «подумай! І обери сам для себе». Відтак, повторююсь, ця поезія видається мені закликом до пошуку власного вибору.

Сміливо винісши фразу «мій вибір» у заголовок твору, я тепер навіть розгублено мовчу: що я можу сказати про свій Вибір? Адже мій вибір тільки формується, я тільки шукаю, намагаюсь розібратися в собі… І тепер, коли настає час написати про свій вибір, нехай це тільки шкільний твір, я зупиняюсь і застигаю над рядками. Але ж, думаю я собі, не робити ризикованих поспішних висновків — теж частина мого вибору. І заспокоююсь. Мені так само хотілося б прожити повне і насичене життя. Але з іншого боку я можу відверто зізнатись, що мені хочеться уникнути зайвого ризику, не хочеться робити імпульсивних вчинків, приймати спонтанні рішення, тим більше — не хочеться, щоб через моє «летів, і гримів, і …згорів» страждали мої близькі, адже нам так важливо знати, що рідні в безпеці. Можливо, і часи змінюються, а можливо, змінюються люди. Можливо, і люди, і часи завжди однакові, просто я намагаюсь виправдати свою не повну готовність «летіти», а тим більше — «згоріти». Але ж «жити спішити треба», писав інший класик української літератури, із цими рядками я повністю згоден. Мабуть, дійсно треба поспішати жити, але у житті не варто поспішати робити свій вибір, аби Вибір залишився Вибором.