Українська література - шкільні твори - 2026

«Способи самоствердження людини: моральні та психологічні аспекти» за романом Валер’яна Підмогильного «Місто»

Всі публікації щодо:
Підмогильний Валер’ян

Варіант 1

Кожній людині в тій чи іншій мірі властиве бажання самоствердитися, довести собі та оточуючим власну цінність. Обмеженням можуть служити лише моральні принципи, яких конкретна людина дотримується.

Самоствердження в уяві Степана Радченка полягало в отриманні гідної роботи та поважного становища в суспільстві. Негласно сюди відносяться ще й спроби налагодити вигідні насамперед для себе стосунки з кількома жінками. Останні мали б підкреслити значущість Радченка як успішної людини.

Повернемося до психологічного аспекту самореалізації: усвідомлення індивідом, а згодом і формулювання цілей для себе, обдумування дій, які дозволяють досягти поставленої мети. Варто звернути увагу на те, що психологічний та моральний аспекти самореалізації тісно між собою пов’язані: ми не зайдемо далі, ніж дозволяє нам власна мораль.

Щодо моральних обмежень, то в Степана вони завжди були слабо виражені. Для нього важливіше місце займала мета, способи її досягнення, натомість чиясь принижена гідність Степана не хвилювала. Усе починалося з того, що Радченко приїхав до Києва, величезного міста, де мав твердий намір здобути вищу освіту й повернутися в рідне село, розвивати його й ділитися набутим досвідом. Степанові здавалося, що це і є справжнім шляхом до самореалізації, покликанням усього життя. Однак ніщо не стоїть на місці: юнак почав пристосовуватися до міської метушні, до неписаних міських законів, змінилися в Степана й життєві пріоритети. Хлопцеві відкрилося розуміння: майбутнє все одно за містом, попри спрямовану на розвиток і розбудову села ідеологію.

Одразу після приїзду до Києва Радченко спробував знайти роботу, почав вчитися. Хлопець, виходець із села, прагнув вже не того, чого бажав раніше. Захотілося визнання, достатку і навіть слави. Не можна оминути й тему жінок у житті Степана, адже вони — відображення Степанового положення в суспільстві в конкретний проміжок часу, а також його світогляду. Надійка, Зоська, Рита — всі вони відіграли свою роль у становленні особистості Степана. Щоправда, моральний аспект самоствердження людини тут чомусь не спрацював. Було лише тимчасове захоплення й необхідність знайти кращу, достойнішу пасію.

Очікувалося, що самоствердження принесе Степанові Радченку задоволеність своїм життям та станом речей у ньому. Можливо, навіть зробить щасливим хлопця. А насправді в погоні за самоствердженням Степан просто втратив себе у вирі міста.

Варіант 2

Формування особистості — складний процес, у якому важливу роль відіграють виховання, освіта, оточення. Та, на мою думку, основним етапом у встановленні людини як особистості відбувається у вже свідомому віці, коли вона може самостійно обирати шлях, несе відповідальність за свої вчинки, визначає, що для неї краще. Людина самостверджується різними способами. Багато в чому вибір цих способів залежить від виховання людини, та головну роль відіграє сучасність, саме те, що впливає на людину в момент вибору. Самоствердження людини, як на мене, можна порівняти з підйомом людини на драбину, де з кожним кроком вона опиняється все вище і вище, проте це не означає, що одна зі сходинок не може виявитись хиткою і зламатись…

Степан Радченко, головний герой роману Валер’яна Підмогильного «Місто», теж шукав своїх способів утвердитися в суспільстві його сучасників у Києві. Можна прослідкувати деяку еволюцію (чи то деградацію) у тому, які способи формування своєї особистості він обирав. Письменник розробив цілий випробувальний термін на перевірку моральної стійкості героя свого роману.

Спершу Степану дали зрозуміти, що отримати все і одразу він не зможе, його спустили з небес на землю, переконавши, що йому потрібно стишити свої амбіції. Проте головний герой виявився не зі слабкодухих. Він вирішив довести не тільки оточуючим, а й собі, що він вартий, щонайменше, залишитись у великому місті. Почавши працювати над собою, Радченко почав із самоствердження себе, як людини наполегливої, відповідальної, цілеспрямованої.

Моральну відповідальність Степан Радченко ніс і за свої стосунки з жінками. Проте, як на мене, у цьому випадку він не зміг проявити себе з кращого боку. Його зверхнє ставлення, невизначеність у почуттях стали причиною постійних непорозумінь. Утвердитись, як любляча людина, і як той, хто вміє приймати чуже кохання, Радченко не зміг.

Та, почавши жити у місті, головний герой поступово почав підлаштовуватись під правила гри, які йому диктувало його оточення. Початкові його незалежність, нескореність ніби відійшли на задній план, у його характері почали переважати якісь непідтверджені пихатість, зверхність. Він зробив для себе висновок, що для того, щоб утвердитись в місті, не потрібно увесь час прикладати надзусилля, а потрібно бути більш хитрим і зухвалим. Як на мене, у цьому і була його помилка — обрати замість активної позиції бездіяльність. Він вирішив для себе, що досить вдосконалюватись, вирішив, що досить того, яким він став. Це і стало тією «сходинкою», що спочатку змусила його похитнутись на шляху самоствердження, а потім і взагалі зламалась, знищивши все надбане Радченком за час перебування у Києві.

Для чого людина прагне самоствердження? У ній говорить внутрішня потреба у впевненості. Степан Радченко прагнув створити певну концепцію уявлень про себе. На мою думку, йому не вдалося досягнути кінцевого результату. Самостверджуючись, людина повинна бути в постійному русі, має бути генератором ідей, а йому не вистачило сил і терпіння, життєвого досвіду. Коли ми обираємо способи самоствердження, завжди повинні розраховувати на власні сили, моральну підготовку і обирати тільки ті шляхи, які не заперечують власним життєвим принципам.

Варіант 3

Відомий український перекладач, прозаїк і автор інтелектуальної прози В. Підмогильний народився на Катеринославщині у селі Чаплі. У 1921 році він переїжджає до Києва і влаштовується бібліографом у Книжковій палаті, а потім займає посаду редактора у «Книгоспілці». У 1924 році В. Підмогильний створює літературне об’єднання «Ланка», яке через два роки отримує назву «Майстерня Революційного Слова». У 1929 році письменник їде до Харкова, де отримує посаду редактора журналу «Життя революції» і консультанта з зарубіжної літератури при видавництві «Рух». У 1934 році В. Підмогильний був репресований, а у 1937 році розстріляний.

Творчий доробок В. Підмогильного налічує не так вже й багато творів, але кожен з них являє собою унікальне явище і дозволяє нам познайомитися з життям українського народу та української інтелігенції у перші пореволюційні десятиріччя. Одним з таких творів, який сьогодні вважається вершиною творчості письменника, став роман «Місто».

У романі Валер’ян Підмогильний розмірковує над феноменом людського існування, над способами самоствердження людини у тогочасному суспільстві, над природою існування особистості серед оточуючих їх людей, а також над суперечливостями, здатними вкрасти душу будь-якої мислячої людини.

Для того, щоб довести читачам пріоритети справжніх істин і найвищих цілей, В. Підмогильний проводить героя свого роману Степана Радченка через випробування, серед яких і розчарування у власних силах, і трагедія Максима, і смерть близької людини Зоськи. Поступово Степан розуміє, що його способи самоствердження і завоювання міста врешті-решт приводять його до того, що він стає таким собі «перекотиполем», яке віднесло від одного берега і не донесло до іншого.

Розмірковуючи над своєю душею, Степан Радченко з часом усвідомлює, що його життя позбавлене глибинного змісту, грається з ним і призводить до безглуздості існування як Людини і Особистості. Він знаходить в собі сили і на шляху до становлення гідної особистості долає сходинку за сходинкою. Та при цьому герой роману відчуває, що сучасна людина являє собою самотнього перехожого, закинутого у цей бездушний світ. І все, що є у такого перехожого — це його необмежена свобода, яку він повинен спрямувати на створення гідного життя або зовсім скоро загинути, так і не доторкнувшись до таких загальнолюдських святинь, як творчість, честь і кохання.

Отже, через головного героя роману Степана Радченка В. Підмогильний порушує проблеми самоствердження людини у суспільстві та шляхи пошуку свого місця в оточуючому світі. Ця проблема актуальна в будь-які часи, актуальна вона й сьогодні. Прикладом цьому можуть бути тисячі молодих людей, які вдалині від своїх рідних, від свого дому досягають успіхів у тій чи інший справі і, впоравшись з життєвими труднощами, стають прекрасними фахівцями та відомими людьми.