Українська література - шкільні твори - 2026

Олександр Підсуха краса й сила української мови (за віршем О. Підсухи «Мова»)

Варіант 1

Ой яка чудова українська мова!

О. Підсуха

Про українську мову вже багато чого сказано й написано, але мене завжди вражало вміння поетів так підібрати слова, щоб вони не лише звучали по-новому, а й розкривали невідомі ще таємниці, проникали в саме серце й назавжди залишалися в ньому, зігріваючи та живлячи своєю силою.

Вірш «Мова», безперечно, відбиває не лише рівень майстерності поета, але й розкриває його душу — таким теплом віє від його рядків. Він розкриває читачеві чудовий світ, ім’я якому — мова.

Українська мова дуже багата. Вона дозволяє висловити найтонші відтінки почуттів, підібрати найніжніші слова для своєї коханої, найщиріші — для друга, найзрозуміліші — для дитини. У них для нас кує зозуля й схиляється верболоз над рікою, ревуть дніпрові пороги та сяють ясні зорі. Мова дарує такі святі слова, як «батьки», «вітчизна», «земля», «хліб»…

Поет підкреслює, що цінність мови не лише в її багатстві, а й у тому, що вона згуртовує людей, дарує наснагу й дає можливість визначити правильну мету. Рідним словом можна не лише приголубити, але й кликати на боротьбу проти гнобителів:

Помагало слово нам у боротьбі.

Кликало на битву проти супостата, ми повинні бути глибоко вдячними українській мові — цьому неперевершеному витвору нашого народу, його найдорожчому скарбу. Саме вона відрізняє нас від інших народів світу, дає можливість усвідомити свою національну єдність, спілкуватися між собою, дізнаватися про власне історичне минуле.

Завдяки мові нас «далеко чути, нас далеко видно». Тож хочеться побажати:

Розвивайся й далі, мово наша рідна,

І про нас нащадкам вістку донеси.

Варіант 2

Кожний письменник своїми творами звеличує мову, якою пише, збагачує і розвиває її. Навіть давня мова не вмирає, бо залишається жити у писемних пам’ятках. Багато творців присвятило оспівуванню рідної мови свої твори. Поезія «Мова» О. Підсухи стала оригінальним гімном українській мові.

Поет дивується з її багатства, кількості синонімів, якими можна означити, здавалось би, один і той самий предмет, але кожне з цих слів має свій неповторний смисл або емоційне забарвлення, як, наприклад, синонімічний ряд «хурделиця, віхола, завія, завірюха, хуртовина, хуга, заметіль».

Та багатство і краса української мови — це не єдине її достоїнство. Мова здатна підняти людей на боротьбу, згуртувати для досягнення якоїсь мети, розважити у тяжку годину. Саме мова відбиває усі досягнення людини, вона збагачується новими словами у той час, як світ рухається у напрямку прогресу. І українська мова не є винятком:

І краса новітня окриля сучасність.

Цю красу звеличує мова і моя.

Мова розповість багато про свою країну і сучасникам з інших країн, і нащадкам. В ній зібрані усі знання людства за багато віків, історія, культура певного народу.

Чим багатша, красивіша мова, тим величнішим є народ, тим багатша його культура. Такою є і наша мова, а отже, ми маємо пишатися нею і своєю нацією, що створювала її впродовж багатьох віків і продовжує збагачувати і зараз.