Українська література - шкільні твори - 2026

На зорі розвитку української драми (за історичною драмою Ф. Прокоповича «Владимир»)

Варіант 1

I. Ф. Прокопович — письменник і просвітницький діяч. (Феофан Прокопович — один із яскравих представників стилю бароко в українській та світовій літературі. Бароко, як відомо, — це стиль, який характеризується урочистістю, пишністю, підвищеною складністю і мальовничістю. Українське бароко тісно пов’язане з козацтвом, із життям верхівки тогочасного суспільства. Ф. Прокопович — письменник і просвітитель кінця XVII — початку XVIII століття. Народився він 1681 року в Києві у родині купця. Навчався у Київській та Римській ієзуїтських колегіях. З 1704 року викладав різні предмети у Київській академії, з 1710 року був її ректором. На період викладання у Київській академії і припадає час написання драми "Владимир").

II. Перша в Україні історична драма. (Трагікомедія "Владимир" Феофана Прокоповича — перша історична драма на вітчизняному матеріалі).

1. Сюжет драми. (Драма "Владимир" написана 1705 року і поставлена в липні того ж року студентами академії. Головна тема — хрещення князем Володимиром Київської Русі. За сюжетом драми, дух убитого Володимиром Ярополка — посланця пекла — попереджує верховного язичницького жерця Жеривола, що Володимир хоче прийняти християнство. Жеривол обіцяє закликати всі чорні сили, щоб не допустити цього. А тим часом Володимир, порадившись із синами Борисом та Глібом щодо християнської віри, здобув їхню підтримку. До Володимира приходить Жеривол і просить принести жертву ідолам. Князь пропонує жерцеві подискутувати з грецьким філософом на тему віри. Жеривол виявляє себе неуком, а Володимир приймає християнство. Його воєначальники виганяють геть язичницьких жерців і спалюють ідолів. Драма завершується хором апостола Андрія з янголами:

Нині день засвітився —

о радість премнога,

День прийшов, що засвітився

для мене від Бога.

Так, це світло, що духом

прислати видимо.

Обіцяв тобі, граде Києве

любимий).

2. Побудова драми "Владимир". (Драма складається з п’яти актів, пролога і епілога. Написана силабічним віршем. Вся п’єса пронизана мотивом боротьби неуцтва і просвітництва. Використавши релігійно-історичний сюжет, автор робить акцент на прогресивних ідеях, які несла у собі освіта, також помітна спроба автора показати психологічний конфлікт у свідомості Володимира: його вагання і утвердження нової віри).

III. Від шкільної драми до історичної. (Найдавнішу згадку про українські драматичні вистави маємо в посланнях Івана Вишенського. В одному з них він нарікав, що православні, замість того, щоб працювати для церкви, "тільки комедії строять і грають". Вистави відбувалися здебільшого на релігійні теми і лише інколи в них вставляли веселі побутові сцени, щоб розвеселити публіку. Тож Феофан Прокопович своєю історичною драмою зробив великий крок уперед у розвитку української драми).

Варіант 2

Одним з найяскравіших представників стилю бароко в світовій та українській літературі можна вважати Феофана Прокоповича. Як відомо, бароко характеризується пишністю, урочистістю, мальовничістю та підвищеною складністю. Про українське бароко можна сказати, що воно тісно пов’язане з життям козацтва, а точніше його верхівки. Феофан Прокопович — просвітитель та письменник кінця XVII — початку XVIII століття. Він народився у Києві в 1681 році, в родині купця, проходив навчання в Київській та Римській єзуїтських колегіях. Починаючи з 1704 року викладав у Київській академії, а з 1710 року став її ректором. Саме на той час і припадає написання драми «Владимир».

Трагікомедія Феофана Прокоповича «Владимир» стала першою історичною драмою на вітчизняному матеріалі. Вона була написана у 1705 році, а в липні того самого року її поставили студенти. В драматичному творі йдеться мова про хрещення Київської Русі князем Володимиром. За сюжетом драми, Жеривола — верховного язичницького жерця, убитого Володимиром Ярополком, попереджує дух посланця пекла, про те, що Володимир має намір прийняти християнство. В свою чергу, Жеривол, щоб не допустити цього, обіцяє закликати усі чорні сили. Саме в той час, порадившись із синами Глібом та Борисом, Володимир здобуває їхню підтримку щодо впровадження християнської віри. З вимогою принести ідолам жертву звертається до Володимира Жеривол, але у відповідь князь пропонує йому поспілкуватися на тему віри з грецьким філософом. Володимир приймає християнство, а Жеривол виявляє себе неуком. Воєначальники князя спалюють ідолів та виганяють язичницьких жерців. Завершується драма хором апостола Андрія з янголами:

«Нині день засвітився —

о радість премнога,

День прийшов, що засвітився

для мене від Бога.

Так, це світло, що духом

прислати видимо.

Обіцяв тобі, граде Києве

любимий».

Драма написана силабічним віршем та складається з прологу, епілогу і п’яти актів. Основний мотив п’єси — боротьба просвітництва та неуцтва. Автор, використовуючи релігійно-історичний сюжет, підкреслює прогресивні ідеї, які несе у собі освіта. А також ми бачимо спробу Прокоповича показати психологічні пориви у свідомості князя Володимира: його коливання і утвердження нової віри.

Із найперших згадок про українські драматичні вистави Іван Вишенський казав, що православні замість праці для церкви «…тільки комедії строять і грають», бо у той час вистави були більш на релігійні теми, і лише інколи, щоб розвеселити публіку, вставляли веселі сцени з побуту. Так що Феофана Прокоповича можна вважати діячем, який багато зробив для розвитку української драми.