Українська література - шкільні твори - 2026

Мене і по смерті, може, послухають… (про популярність творів С. Руданського)

«Один з вельми небагатьох…» (А. Кримський був одним із небагатьох співвітчизників, які одразу розгледіли талант С. Руданського. Та більшість літературних критиків не сприйняли його творчості. Навіть Іван Франко називав поета то «талановитим ліриком», то «незрівнянним анекдотистом». І не лише Франко сумнівався в оцінці творчості Руданського. Проте твори поета одразу ж оцінив народ. Вони розійшлися серед простих людей анекдотами й піснями. Народна оцінка творчості Руданського змінила ставлення до неї і критиків).

«Словом — голосним та міцним, як гартована криця…»

«Трудно думи всі разом складати…» (За життя можливості Руданського надрукувати твори були зведені до мінімуму. Петербург, де він навчався в медико-хірургічній академії, був для нього «горном пекельним, що немало рідної сили попалило», адже довелося йому дуже бідувати без підтримки рідних і друзів. Лише декілька творів Руданському вдалося опублікувати в Петербурзі. У Ялті, куди Руданського послали працювати лікарем, теж не було можливості друкуватися. Але поет не полишав писати, сподіваючись на те, що колись йому вдасться донести свої твори до людей).

«Нехай гнеться лоза, а ти, дубе, кріпись…» (Степан Руданський мало бачив щастя на своєму віку. Навчання в Петербурзі призвело до тяжкої хвороби. Перебуваючи в Ялті на посаді лікаря, він багато працював, але не мав грошей навіть на обід. Його літературна творчість за життя не мала успіху. Та Руданський не гнувся, не скаржився на долю. Він сумлінно виконував обов’язок лікаря, а у вільний час багато писав, перекладав «Іліаду», вивчав археологічні розкопки в Криму, робив з них замальовки, фотографії).

«Спів зі словом — то кістка з краскою…» (Руданський надзвичайно вимогливо ставився до своєї літературної праці. Писав, потім перечитував, і йому все видавалося, що чогось не вистачає. Перш ніж віддати написане видавцям, він просив друзів висловити свої міркування щодо написаного. Але більшість творів Руданського були видані і достойно оцінені лише після смерті поета).

«Спив до дна я прикрий келих за здоров’я долі…» (Смерть Степана Руданського залишилася майже непоміченою для широкого загалу. Його архів залишився в руках випадкових, байдужих до творчості поета людей. Але справжня поезія не вмирає. Настав час, і ті, хто за життя не сприймали його творчості, розгледіли у співомовках, анекдотах, небилицях, піснях, перекладах великий талант поета. І сьогодні розмаїтий світ гумору Руданського приваблює нові покоління і читачів, і дослідників).