Українська література - шкільні твори - 2026

Співомовки Степана Руданського — унікальне явище у світовій культурі

Варіант 1

I. Нова різновидність гумористичних творів. (С. Руданський усі свої твори, включаючи й віршовані переклади, називав "співомовками". Цей термін закріпив за гуморесками І. Франки. Такої різновидності гумористично-сатиричних віршованих творів раніше в українській поезії не було).

II. Веселий гумор у співомовках С. Руданського.

1. Як пан сам себе покарав за хитрість. (У гуморесці "Пан та Іван в дорозі" розповідається про те, як побраталися пан з Іваном і разом подорожували. Пан захотів обдурити Івана і запропонував спочатку з’їсти харчі у Івановій торбині. Коли Іванова торбина спорожніла, пан почав хитрувати аби своїми харчами не ділитися. Та не таким виявився Іван, щоб його так легко було надурити. Іван вночі з’їв панові припаси. Так сталося і з гускою, яку засмажили, а їсти залишили на ранок. Гуска, за пропозицією пана, мала дістатися тому, кому присниться ще краща закуска. Вночі Іван з’їв гуску. Вранці пан почав розповідати свій сон, як його пригощали і які щедрі страви він там бачив. Тут Іван і вставив своє слівце:

Та й дивлюсь,

що не голодні,

Маєте закуску,

Та до печі помаленьку,

Та й стеребив гуску!..)

2. Як запорожці у короля пригощалися. (Побачили ляхи вуса запорожців і вирішили посміятися з козаків. Запропонували їм скуштувати сметани. Але запорожці попросили господарів спершу принести їм стільник меду:

Дали меду запорожцям,

Вони як поїли,

Так ті вуса прездорові

Вгору й завертіли.

А вже потім хитрі запорожці готові були і сметану скуштувати).

III. Значення співомовок С. Руданського. (З тонким і веселим гумором С. Руданський висміює хитрість, жадібність, недолугість панів і вельмож. Кожну із своїх гуморесок автор підводить до логічного завершення:

Хотів пан когось ошукати,

Та й сам ошукався…)

Варіант 2

Любов до влучного і дотепного слова — одна з характерних рис українського народу. Вона відобразилась у величезній кількості народних жартів, байок, приказок, жартівливих порівнянь.

Це справило свій вплив і на творчість багатьох письменників. Степан Рудапський — один із них. В історії літератури він відзначився тим, що започаткував новий жанр — співомовки. «Степан Руданський справді заслуговує на найдорожчий у світі титул — титул народного поета»,— так оцінив його творчість М. Рильський.

Мені подобаються співомовки Руданського. Вони легко й невимушено звучать, а за простотою викладу криється прихований підтекст. Автор використовує різні засоби — від легкого гумору до в’їдливої гнівної сатири. Для цих творів характерне різке протиставлення моральних якостей простих людей і панів. При цьому порівняння не на користь панства. В очах Руданського прості селяни, козаки — це носії найкращих рис, вони чесні, порядні, розумні, кмітливі і дотепні. «Запорожці у короля» не дали себе образити й перехитрили пихатих поляків («Запорожці у короля»); Іван не дозволив себе ошукати хитрому панові та ще й сам мав прибуток («Пап і Іван в дорозі»).

Твори Степана Руданського йшли до свого читача дуже довго. Та нині шанувальників його творчості стає дедалі більше. І я серед них.

Варіант 3

Багато поетів зверталися до гумористичного зображення дійсності, адже гумор відіграє величезну роль у житті людини, дозволяє уважніше придивитися до речей, викрити суспільні й людські вади. В окремий жанр співомовки — гумористично-сатиричні віршовані твори — виділилися в творчості Степана Руданського. Твори поета надзвичайно колоритні, бо створені на основі народного гумору, анекдотів, приказок, гуморесок.

Автор висміює моральні вади, негативні риси характеру. У співомовці «Пан та Іван в дорозі» розповідається, як пан хотів ошукати простого робітника, а замість цього сам пошився в дурні. Хитрий ими пропонує з’їсти спочатку харчі Івана, а його припаси залишити на наступний день, але Іван розуміє підступність пана та не дає себе обманути. Так само і з гускою: багатій пропонує лягти спати, а вранці розповісти кожному свій сон, у кого він буде кращий, той і з’їсть гуску. Звичайно, що Іван не вірить йому й цього разу. Простий робітник не дає себе ошукати, бо він теж не дурний і добре знає почесну панську натуру. Відчувається симпатія С. Руданського до Івана, який виявляється кмітливішим і розумнішим за пана.

Не менш привабливими є й образи запорожців. Уміння козаків зорієнтуватися в ситуації показує автор у співомовці «Запорожці у короля». Ляхи хотіли принизити запорожців на прийомі и свого короля, тому запропонували їм пригоститися сметаною, аби українці вмочили в неї вуса. Та козаки розуміють хитрощі ляхів і просять спочатку подати їм меду та лише потім, уже закрутивши вуса, із задоволенням дегустують сметану. Автор сповнений гордості за козаків, пишається ними, їхнім умінням відстояти свою гідність.

Так само кмітливим виявляється запорожець у творі «Козак і король». Багатій прийшов до короля просити дати йому воєводство, але король ставить умову: або пан відгадає три штуки (загадки), або король його покарає. Питання були непрості (скільки зір на небі, де середина світу, про що думає король?), і багатій зажурився, бо відгадати таке не міг. Це запримітив козак і запропонував допомогти. Запорожець хитро відповів на перше й друге питання короля, виявивши неабияку кмітливість і винахідливість так, що навіть «задумався сам король від сего відвіту». На третє ж питання козак дав таку відповідь: «Думаєте, що я пан! Або що за річі? То ті річі, що не пан, а козак із Січі!». Король надзвичайно здивувався, що запорожець такий розумний, був вражений, але дотримав свого слова: подарував багатієві воєводство, «а козака відіслав в золоті додому!» Козак із гумором вийшов із ситуації, що склалася, допоміг пану, перехитривши короля.

Зміст і композиція гумористичних творів С. Руданського такі ж, як і в народних анекдотах. Стисло й лаконічно викладається одна подія чи комічний випадок, дія розвивається динамічно, розв’язка несподівана, а твір закінчується дотепним гострим висловом. У своїх співомовках автор показав величезний розумовий потенціал представників простого народу, їхній життєвий досвід, мудрість, що виручає в складних випадках.