Українська література - шкільні твори - 2026

Політична аналітика у віршах (за поезією В. Самійленка «Ельдорадо»)

Всі публікації щодо:
Самійленко Володимир

Художня література відображає усі галузі людського життя. З поезії ми можемо почерпнути й емоції, і знання. Важко знайти тему, яка «не обходить» поетів. Митець відображає й соціальний аспект нашого життя, і політичний, і побутовий, і найінтимніші сторони людських переживань, найтонше, найприхованіше.

Поезія В. Самійленка «Ельдорадо» — це фактично наукова аналітична стаття про політику. Єдине що — викладена римою, художнім способом. У цьому вірші створено повну універсальну модель тоталітарної держави, тим яскравішою стає ця модель, що створено її із сатиричним пафосом.

Дивовижна властивість політичної сатири в літературі — універсальність. Так, можна прибрати дату написання, додати в дужках підзаголовок — ця поезія буде одночасно і про імперський період в історії Росії, і про СРСР, і про тоталітарну державу абстрактно, як таку…

Вірш «Ельдорадо» має цінність з кількох точок зору. Найбільше ж, на мою думісу, із наукової — як не дивно це звучить! Бо цей текст подає нам усі аспекти функціонування тоталітарного режиму, про які тільки зараз можна прочитати в підручниках, раніше ж — хіба що у поезії та фейлетонах.

Володимир Самійленко починає свій вірш словами «Десь далеко є країна…», та й назва «Ельдорадо» відсилає нібито до абстрактного чогось, міфічного, віддаленого. Але читаючи текст, читач розуміє, про що йдеться. Ця далека країна насправді навколо, поруч, оточила його з усіх боків. Так досягається ефект художнього впливу.

Усі сторони існування тоталітарного в Російській Імперїї зображуються сатирично в поезії В. Самійленка. Це і нерівність бідних і багатих, і цензура, і судочинство, і міжнаціональні конфлікти. Блискучо автор зображує життя поета, який, як відомо, більше, ніж поет, в умовах Імперії:

Там письменникам за працю Сам уряд складає дяку І з тріумфом їх провадить —

В Сибіряку, в Сибіряку.

Читаючи поезію Самійленка, ми впізнаємо таку собі універсальну модель тоталітарної держави. Більшість описаного там правильно для кількох історичних етапів. Звісно, сучасна Україна вже дуже далеко від подібних політичних режимів і явищ. Навряд чи хтось заперечить. Але ж от, читаючи вірш, зустрічаємо такі рядки:

Там говорять по-французьки Не то значні, а й лакеї,

А пани всі мови знають —

Крім своєї, крім своєї.

Так, мовне питання і досі залишається в Україні питанням гострим. Виходить, стільки сторіч минуло від часів порушення цієї проблеми, а все її не розв’язано. Звісно, не варто навіть зайвий раз вмикати телевізор, аби переконатися, як деякі діячі «всі мови знають, крім своєї»! Тож цей вірш корисно почитати сучасному українцеві…

Політична сатира, напевно, чи не єдиний жанр літератури, у якому, говорячи «твір не втратив своєї актуальності і в сучасному житті», автоматично додаєш — «на жаль!» Так, на жаль, поезія В. Самійленка «Ельдорадо» і досі актуальна. Ясна річ, коли ця актуальність зникне, а я сподіваюсь, що це станеться якнайшвидше, поезія ця не забудеться: бо надто реалістично вона зображує те, що було, надто влучно і повно вона зображує те, чого треба уникати, що в жодному разі не треба повторювати. Та майстерність поетичного слова В. Самійленка гідна того, аби його твори залишились в історії літератури якнайдовше, а от реалії, описані у сатиричних творах, — зникли якнайшвидше.