Українська література - шкільні твори - 2026

Алегоричний зміст поезії В. Самійленка «Українська мова»

Всі публікації щодо:
Самійленко Володимир

Для формування ідейно-художнього світогляду в. Самійленка як поета велике значення мала постать Т. Г. Шевченка і його літературна творчість. Славетному Кобзареві В. Самійленко присвятив низку задушевних ліричних поезій. Про «Кобзар» і його безсмертного творця він писав у віршах і статтях. Ідеї Шевченка ставив за приклад собі й своїм сучасникам-поетам. Але особливо виразним є його вірш «Українська мова» (Пам’яті Т. Г. Шевченка), створений 1885 року.

У цій поезії автор підкреслює важливу роль Т. Шевченка у розвитку української літературної мови.

Дуже виразна, яскрава й вельми цікава алегорія вірша. Діамант дорогий — це образ рідної мови, яка лежала в пилу на шляху. Багато людей йшли тим шляхом, але жоден не помічав того діаманта:

Діамант дорогий на дорозі лежав, —

Тим великим шляхом люд усякий минав.

ніхто не пізнав діаманта того.

Йшли багато людей і топтали його.

І ось тим шляхом-дорогою ішов «хтось чудовий». Це алегоричний образ великого поета Т. Г. Шевченка, який підняв із курної дороги той «діамант дорогий». Він приніс його додому.

Обробив, обточив дивний той камінець І уставив його у коштовний вінець.

Основні мовні джерела поет черпав із скарбів фольклору і живої розмовної мови, з якої відібрав найбільш істотне і яскраве. Він розкрив багатство української мови, її гнучкість, красу й мелодійність.

Так в пилу на шляху наша мова була,

І мислива рука її з пилу взяла.

Полюбила Її, обробила її.

Положила на ню усі сили свої,

І в народний вінець, як в оправу, ввела,

І, як зброю ясну, вище хмар піднесла.

У час наступу реакції, жорстокого гоніння на українську мову Т. Шевченко зумів показати й розкрити всю її принадність, чарівність і мелодійність. Під пером великого майстра слова засяяла вона, «як алмаз дорогий, як та зброя ясна». Саме він відкрив українській мові необмежену перспективу подальшого розвитку. Бо шляхом, прокладеним Т. Шевченком, пішла вся наступна українська література. Отже, мова наша, — підкреслює автор поезії В. Самійленко, — вічна, як вічний сам народ.

І сіятиме вік, поки сонце стоїть,

І лихим ворогам буде очі сліпить.

Хай же ті вороги поніміють скоріш.

Наша ж мова сія щогодини ясніш.